Поряд зі споживачами і виробниками є ще одна група економічних суб'єктів, що беруть активну участь в економічному житті. Це підприємства, організації й установи суспільного сектора, покликані задовольняти не індивідуальні, а колективні потреби.
На відміну від господарських інститутів приватного сектора, їхня діяльність зорієнтована не на максимізацію персональної вигоди, а на досягнення максимуму суспільного добробуту. Разом із тим їхня економічна поведінка підпорядкована тим самим основним принципам, що й поведінка решти економічних суб'єктів: вибору раціональних рішень на основі зіставлення вигод і витрат, оцінці результатів із позицій граничного аналізу й тому має бути об'єктом мікроекономічного дослідження.
Урядова установа, громадська організація, підприємство державного сектора є на ринку такими самими національними економічними суб'єктами, як фірма чи домашнє господарство. Але тоді виникає запитання: у чому полягає причина їхньої появи на економічній сцені як самостійних осіб? Чому їхні функції не можуть виконувати вже знайомі нам економічні суб'єкти: виробники і споживачі? Причин кілька.