В економічній теорії сформувалися два підходи щодо трактування капіталу. Один з них, розроблений К. Марксом, характеризує капітал насамперед як соціально-економічне явище, тобто як історично особливі капіталістичні виробничі відносини з привласнення факторів і результатів виробництва. Засновники іншого напряму (А. Сміт, Д. Рікардо та їх прихильники) обґрунтовують речову природу капіталу, трактуючи його як різні речі — засоби виробництва, предмети особистого споживання тощо, а також як гроші, цінні папери. Проте цим двом основним трактуванням капіталу властиве і дещо спільне — обидва вони, хоча й по-різному, пов'язують доходи суб'єктів капіталістичного виробництва саме з капіталом.
Капітал (лат. capitalis — головний) — 1) самозростаюча вартість, або вартість, що приносить додаткову вартість; 2) виробничі відносини між найманим працівником і власником засобів виробництва в межах основного виробничого відношення наймана праця — капітал»; 3) рух вартості.
Поняття «капіталізм» похідне від поняття «капітал». Пояснюється це тим, що капітал є основною категорією капіталістичного способу виробництва як історично особливих відносин щодо належності, володіння, розпоряджання та використання факторів і результатів виробництва. Як основна категорія капіталістичного способу виробництва, капітал містить усю сукупність відносин капіталістичного привласнення, капіталістичної власності.
Капіталістична власність укорінюється в процесі так званого первинного нагромадження капіталу. Його утворює виникнення, з одного боку, людей, вільних від особистої залежності та від засобів виробництва, а з іншого — людей, що володіють коштами, тобто виникнення коштів, які можна використати для організації різних виробництв з використанням найманої праці.
Первинне нагромадження капіталу — історичний процес формування специфічно капіталістичних виробничих відносин, основу яких утворює відношення «наймана праця — капітал».
Початок історичного процесу первинного нагромадження капіталу пов'язаний (у різних країнах у різних формах і в різний час) з ліквідацією кріпосного права — звільненням кріпосних селян від феодальної залежності без надання їм у власність землі. Внаслідок цього в суспільстві виникають нові виробничі відносини — відносини між особою, якій належить лише її здатність до праці, й особою, якій належать гроші та засоби виробництва, тобто виникають капіталістичні виробничі відносини «наймана праця — капітал», які є відносинами капіталістичної власності в її економічному та юридичному змісті. На цій основі робоча сила найманих працівників стає товаром; просте товарне виробництво перетворюється на капіталістичне товарне виробництво; гроші перетворюються на капітал. Сукупно всі ці перетворення в економічній (відповідно і правовій) системі суспільства становлять зміст процесу первинного нагромадження капіталу.