загрузка...
 
2.1. СНР-53 як початковий варіант
Повернутись до змісту
1952 року група експертів, призначена Генеральним секретарем ООН, провела в Нью-Йорку засідання, присвячене розробці міжнародної системи національних рахунків. Наступного року ця група опублікувала доповідь «А System of National Accounts and Supporting Tables» («Система національних рахунків і допоміжні таблиці»), з набором із шести типових рахунків для трьох основних секторів — підприємств, домашніх господарств і приватних некомерційних організацій, органів державного управління. За основу було взято базову структуру рахунків виробництва, асигнувань, угод щодо операцій з капіталом і рахунків зовнішніх операцій. Кожний із шести типових рахунків мав відношення до одного з важливих агрегатів, таких, наприклад, як національний дохід. Класифікації потоків, що відображаються на цих рахунках, наводилися в наборі з 12 стандартних таблиць.
У названому документі підкреслювалась важливість узгодження міжнародних статистичних стандартів. Засади складання міжнародної економічної і фінансової статистики, з одного боку, і національних рахунків, з другого — треба було привести у відповідність. Зазначалося, що під час розробки СНР велика увага приділялася забезпеченню відповідності даної системи тим визначенням та класифікаціям, що застосовуються (рекомендуються) іншими організаціями, особливо МВФ і ОЕСР.
Систему національних рахунків насамперед схвалили країни, що орієнтувалися на заходи грошово-кредитної і бюджетно-податкової політики, оскільки СНР забезпечує інформаційну базу для оцінки напряму економічного розвитку і прийняття рішень урядом, дає можливість привести попит і пропозицію виробничих ресурсів у відповідність з фінансами, забезпечуючи стабільність економічної системи. Крім того, логічним висновком із СНР є поява статистики національного доходу, статистики фінансів і цін.
Проте міжнародний стандарт СНР-53 не приділяв належної уваги суто статистичним проблемам складання та обчислення показників, що включаються в рахунки.
Тому вже 1955 року ООН видала тимчасовий посібник з методики обчислення національного доходу з особливим урахуванням потреб країн, що розвиваються.
Водночас Організація Об’єднаних Націй розробила запитальник для розсилки державам-членам з метою регулярного і систематичного збирання інформації щодо національних рахунків. У ньому пропонувалося подавати дані для дев’яти стандартних таблиць. Починаючи з 1958 року такі дані, доповнені інформацією національних статистичних органів і статистичними публікаціями відповідних країн, оприлюднювалися в «Щорічнику зі статистики національних рахунків» (Yearbook of National Accounts Statistics) щодо 70 країн і територій.
У другому виданні стандарту СНР-53, що вийшло в 1960 році, було враховано досвід його застосування в різних країнах. Робота над другим виданням розпочалася 1956 року, коли Статистична комісія дійшла висновку про необхідність певних поправок і доповнень до тексту стандарту СНР 1953 р. Більшість таких поправок було сформульовано ООН спільно з МВФ і ОЕСР на засіданні, що відбулося в 1956 році. Крім того, Статистична комісія запропонувала створити ширшу систему з урахуванням значного досвіду з плановою економікою, а також відмінностей у потребах країн, які перебувають на різних рівнях розвитку.
1964 року було опубліковано третє видання СНР-53, яке більше ніж попередні відповідало «Посібнику з платіжного балансу» (Balance of Payments Manual) МВФ.




загрузка...