загрузка...
 
11.4. Державне регулювання рівня та якості життя населення
Повернутись до змісту
Рівень і якість життя — інтегровані показники соціально-економічного розвитку країн. Для визначення рівня життя в різних країнах експерти використовують поняття індекс розвитку людського потенціалу, або скорочено — індекс людського розвитку (ІЛР). Цей показник запропонований ООН у 1990 р. як інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни.
Індекс людського розвитку має такі три складові:
1) тривалість життя населення;
2) рівень освіти;
3) обсяг ВВП на душу населення.
Задані граничні значення для кожного показника:
тривалість життя — 25—85 років;
рівень освіти — 0—100 % (кількість років, які провів в режимі навчання після 15 років "середній громадянин");
ВВП — від 200 до 4000 дол. США.
Низьким при цьому вважається ІЛР, менший за 0,5, високим — 0,9—1.
Економічна комісія ООН, оцінюючи життєвий рівень населення Європи, надає перевагу такому показнику, як кількість товарів та послуг, які населення змогло отримати. Еталонна величина складає 100 %.
Рівень життя населення — ступінь задоволення матеріальних, духовних та соціальних потреб людей.
Поняття якість життя конкретизує категорію "рівень життя (ІЛР)". В ООН було запропоновано комбінований показник — індекс якості життя, який характеризує:
рівень освіти;
медичного обслуговування;
тривалість життя;
ступінь зайнятості населення;
його платоспроможність;
доступ до політичного життя тощо.
Конкретними показниками є: кількість автомобілів, телефонів, квадратних метрів житла, лікарняних ліжок тощо на одну людину (на тис. населення), якість медичного обслуговування, рівень шуму (децибел), швидкість руху в години пік та ін.
З метою забезпечення нормального рівня життя держава визначає розмір прожиткового мінімуму. В Україні його визнано базовим державним соціальним стандартом.
При аналізі прожиткового мінімуму розрізняють: ^ фізіологічний мінімум вартість товарів та послуг, необхідних для задоволення тільки основних фізіологічних потреб, причому протягом відносно короткого періоду, практично без придбання одягу, взуття, інших непродовольчих товарів;
соціальний мінімум (бюджет мінімального достатку) — мінімальні норми задоволення фізіологічних, соціальних і духовних потреб. Це вартість товарів та послуг, які суспільство визнає необхідними для збереження прийнятного рівня життя.

Прожитковий мінімум визначається на основі так званого кошика споживача.
Кошик споживача — вартість стандартного набору товарів та послуг масового вживання середнього споживача в конкретній країні в певний час
Світова практика широко використовує і таку категорію, як індекс вартості життя — індекс роздрібних цін спеціального набору товарів і послуг, що входить в бюджет середнього споживача (споживчий кошик) і становить його прожитковий мінімум.


загрузка...