загрузка...
 
1.4.5. ДЖЕРЕЛА ПРОПОЗИЦІЇ РОБОЧОЇ СИЛИ
Повернутись до змісту
Джерелом пропозиції праці є економічно-активне населення. Однак воно становить частину, певну структурну категорію всього населення.
Розглянемо структуру населення і місце кожної категорії на ринку праці (рис. 1.4.15).

Прокоментуємо дану схему. Відокремимо всіх непрацездатних — Р, які за будь-яких умов не можуть пропонувати себе на ринку праці. Це — діти до 16 років — Р1; хронічно хворі та інваліди, які повністю втратили працездатність — Р2; особи похилого віку, що втратили навіть залишкову працездатність — РЗ. Працездатне населення розподіляється ступенем своєї продуктивності. Не пропонують свою робочу силу жінки, зайняті домогосподарством — S1; учні, студенти і курсанти денного навчання — S2; інші громадяни — S3, які не виходять на ринок праці за рівнем свого добробуту, чи з інших причин (добровільно безробітні, зайняті по догляду за дітьми і хворими, військовослужбовці).
Після вилучення із загальної чисельності населення — N непродуктивної частини — Р + S, залишаються тільки ті, хто пропонує свою працю в межах регіону, країни або за кордоном — L. Такі люди будуть зайнятими (Е) або безробітними (U).
N – P– S = L; a L = E + U [7, c. 217].
Таким чином, до економічно-активного населення або джерела пропонування робочої сили можуть входити не тільки працездатне населення працездатного віку, а й інваліди І і ІІ груп, котрі пропонують свою працю, пенсіонери, які не втратили залишкову працездатність, та підлітки з 15 років. Ми маємо багато прикладів, коли сліпі на спеціалізованих підприємствах виготовляють високоякісну електроарматуру, кроненкорку, кришки для консервування та багато іншого. Чимало користі можуть принести досвідчені люди пенсійного віку на тих робочих місцях, які відповідають їх залишковій працездатності. Зарахування бажаючих працювати інвалідів і пенсіонерів до економічно-активного населення — це не тільки економічний або соціальний, а ще й значний моральний аспект як для суспільства, так і для цих людей. Отже, суспільство дає їм можливість для самоствердження і відчуття своєї потреби.
Для науково обґрунтованих заходів державного регулювання зайнятості необхідно чітко уявити потоки економічно-активного населення, тобто вступ і вихід з найманої робочої сили. Найбільш вдало цю схему подає В. М. Петюх [6, с. 102—106]. Розглянемо за його схемою найбільш напружені потоки робочої сили та зміни в них протягом економічного циклу (рис. 1.4.16).
Як видно з рис. 1.4.16 існує три шляхи виходу із зайнятої робочої сили:
звільнення через зміни в організації виробництва й праці (ліквідація, реорганізація, перепрофілювання, зміна власника). Це — категорія осіб, які втратили роботу;

тимчасове звільнення з роботи. У такому випадку працівник має надію повернутися на ту ж роботу, а роботодавець вважає, що після певної перерви через зниження попиту на продукцію, знову зможе взяти працівника;
звільнення з якихось причин за власним бажанням або через порушення дисципліни.
Вийшовши з числа зайнятих будь-яким з наведених шляхів, працівники потрапляють у категорію незайнятих, але ставши на облік в органах державної служби зайнятості, не втрачають надії повернутися на робочі місця. Інший шлях — це вихід на пенсію або поповнення контингенту економічно-неактивного населення. Якщо ж особа втрачає працездатність, то вона входить до складу непрацездатного населення. Частина тих, хто стає тимчасово незайнятим, не знайшовши роботи, може вийти зі складу найманої робочої сили, знов-таки поповнюючи економічно-неактивне населення. Можуть існувати й інші варіанти, як-то: вступ до денного навчання, заснування своєї справи тощо.
Потік вступу до найманої робочої сили має наступні складові:
тимчасово незайняті повертаються на робочі місця;
особи, які вперше шукають роботу, знаходять її і стають найманою робочою силою;
особи, які повторно вступають до найманої робочої сили після тривалої перерви або зразу ж, або через категорію тимчасово незайнятих, зареєстрованих у службі зайнятості.
Отже, реально поточна пропозиція робочої сили, з вузької точки зору, складається з чисельності тимчасово незайнятого населення, осіб, які вперше шукають роботу, і тих, хто після тривалої перерви повторно вступає до найманої робочої сили. Для ефективного впливу на регулювання зайнятості важливо найбільш реально спрогнозувати ці потоки як на короткотерміновий період, так і на середню та довготривалу перспективу.



загрузка...