Бурхливий розвиток туризму як важливої сфери господарської діяльності людини, починаючи з другої половини XX ст., зумовлює активний пошук різних наукових шкіл та академічних закладів щодо визначення закономірностей її функціонування, шляхів ефективної організації виробничо-обслуговуючої діяльності та методів управління. Кафедра країнознавства і туризму географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка першою з вищих навчальних закладів в Україні, в 1992 році, розпочала роботу з підготовки менеджерів міжнародного туризму, спрямовуючи навчальний план, змістовне наповнення спецкурсів на максимальну відповідність міжнародним стандартам освіти в туристичній сфері, врахування досвіду зарубіжних фахівців та специфіки сучасного розвитку туристичної діяльності і потреб туристичної індустрії в Україні.
Систематизація і узагальнення досвіду як практичної роботи в туристичній сфері, так і викладання курсів «Основи міжнародного туризму» «Організація і економіка туризму», «Організація маршрутів і турів», «Основи екскурсознавства і музеєзнавства», «Менеджмент туризму» спонукала творчу групу викладачів кафедри до започаткування серії навчальних посібників під загальною назвою «Менеджмент туризму».
Першим в такій серії, до уваги академічної громадськості, працівників туристичної сфери, пропонується посібник «Туроперейтинг», який складається з двох частин, що охоплюють питання понятійно-термінологічних основ туроперейтинга і базових засад сервісного забезпечення турпродукту.
В своїх міркуваннях автори грунтуються на тому, що основою фундаментального розуміння багатоаспектного організаційного процесу в туризмі виступають сучасні уявлення про сутність технологій туроперейтинга, які передбачають:
? маршрутизацію та сервісне,
? нормативно-правове і документальне,
? фінансово-комерційне та
? інформаціїно-маркетингове забезпечення турпродукту.
Автори цієї праці пропонують дотримуватися компромісної позиції в суперечках щодо використання двох конструкцій: «туристський» і «туристичний», поки спеціалісти теорії української мови не дадуть адекватного науково обгрунтованого вирішення туристсько-туристичної суперечки, тим більше, що в нормативно-правових актах, які регулюють в Україні діяльність в галузі туризму (в тому числі і в Законі України «Про туризм» від 15.09.1995 р.), не наголошується великої різниці в застосуванні цих двох прикметників. Зважаючи на благозвучність прикметника «туристичний», його широке використання і узагальнююче значення по відношенню до діяльності в сфері туризму, автори віддають перевагу саме йому, розкриваючи сутність основних понять і термінів туроиерейтинга.
Створення даного навчального посібника стало можливим завдяки атмосфері сприяння творчому зростанню, яка, на думку авторів, є визначальною ознакою ставлення всього колективу кафедри країнознавства і туризму, керівництва географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка до вдосконалення вищої освіти в нашій країні, приведення її у відповідність до міжнародних стандартів. Дякуючи за підтримку і допомогу всім колегам, автори сподіваються, що запропонований навчальний посібник знайде відгук серед спеціалістів і будуть вдячні за коментарі та рекомендації як щодо даної праці, так і серії «Менеджмент туризму» в цілому, які просимо надсилати за адресою:
03022, Україна, я.Київ, вул. Васильківська, 90
кафедра країнознавства і туризму
географічний факультет