До них належать:
розмір попиту і пропонування;
характер попиту і пропонування;
суб’єктивні фактори;
ситуація на суміжних ринках;
технічні фактори.
Розмір попиту визначається загальною економічною і політичною ситуацією в країні, станом галузі й конкретного емітента. Розмір пропонування залежить від:
соціальної структури суспільства;
розміру і структури доходів і потреб людей;
наявності гарантій безпечності інвестування і захисту прав інвесторів.
Базовим у характері пропонування є те, що більша частка заощаджень населення акумулюється у короткостроковій високоліквідній формі; щодо характеру попиту, то споживачі потребують довгострокових низьколіквідних фінансових ресурсів. Ця суперечність вирішується створенням умов для власників заощаджень щодо збільшення строків накопичення і відмовлення від високої ліквідності; спонуканням споживачів до переорієнтації на короткострокові позикові кошти; створенням системи перерозподілу і комбінації фінансових ресурсів, що максимально задовольняє попит за наявної структури пропонування.
Суб’єктивні фактори — це власне, психологія інвесторів і особливості цілей кожного з них; вплив заяв чи поведінки окремих авторитетних осіб на поведінку інших суб’єктів ринку; обсяг спекуляцій, який зміщує ринкові ціни від поточної вартості фондових цінностей до очікуваної.
Оскільки ринок цінних паперів є складовою частиною фінансового ринку, то він відчуває на собі вплив інших складових не тільки останнього, а і суміжних ринків, іншими словами, якщо умови інвестування в інші складові ліпші, то капітал залишає фондовий ринок, і навпаки. Тобто ринок цінних паперів завжди конкурує з суміжними ринками.
До технічних факторів належить усе, зв’язане з технічною стороною обігу цінних паперів. Чим ліпше технічне забезпечення, тим більше можливостей для інвестування.
Готовність основного постачальника капіталу до інвестування в українські цінні папери характеризують дані Інституту соціології НАН і служби Геллапа в Україні (табл. 1.8).
Це дані за 1993 р., тобто вони характеризують лише інвестиції у цінні папери власних грошових заощаджень, а не приватизаційних сертифікатів, оскільки масова ваучерна приватизація на той час іще не починалася.
