загрузка...
 
2.2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Повернутись до змісту
Головним завданням державного регулювання
є узгодження інтересів усіх суб’єктів фондового ринку
встановленням необхідних обмежень і заборон
у їхніх взаємовідносинах, а також непрямим
втручанням у їхню діяльність.
Державне регулювання ринку цінних паперів включає:
законодавчі та підзаконні акти;
органи державного управління, що забезпечують пряме втручання у діяльність суб’єктів ринку цінних паперів;
непряме втручання держави у фондовий ринок.
Законодавчі та підзаконні акти
Державними нормативними актами регулюються такі відносини на ринку цінних паперів:
механізм реєстрації емісії цінних паперів;
відкритість інформації про емітентів;
порядок реєстрації фондових бірж та їхніх членів;
мінімум норм поведінки суб’єктів ринку;
процеси корпоратизації, приєднання та поглинання;
облік та звітність.
Основні законодавчі акти, що регулюють український ринок цінних паперів, названо в табл. 2.1.

Ці законодавчі акти характеризують загальний аспект державного регулювання, тобто впровадження правил обов’язкових для всіх чи більшості учасників фондового ринку. Поряд з цим існує конкретний аспект регулювання — конкретні нормативні документи, які впорядковують окремі аспекти діяльності на ринку (реєстрація емісій, ліцензування діяльності тощо).
Органи державного управління, що регулюють діяльність ринку
У всіх країнах регулювання діяльності фондового ринку здійснюється трьома гілками влади:
— законодавчою;
— виконавчою;
— судовою.
Водночас у більшості країн існує спеціальний виконавчий орган, який контролює дотримання законодавства щодо фондового ринку його учасниками.
В Україні — це Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Основними завданнями Комісії є:
«формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів в Україні, сприяння адаптації українського ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;
координація діяльності центральних органів державної виконавчої влади з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів;
забезпечення державного контролю за додержанням законодавства України з питань функціонування фондового ринку;
організаційне забезпечення запровадження системи заходів щодо захисту інтересів суб’єктів фондового ринку, упорядкування діяльності емітентів, торговців цінними паперами та інших фінансових посередників;
підготовка пропозицій щодо запобігання монополізації фондового ринку, створення умов для розвитку добросовісної конкуренції між учасниками фондового ринку та здійснення контролю за їх реалізацією;
узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;
узагальнення та поширення досвіду іноземних держав щодо формування та розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів» [8].
Непряме втручання держави у ринок цінних паперів
Важелями непрямого втручання держави у фондовий ринок є:
податкова політика, що впливає на ділову активність, а відтак на потребу у фінансових ресурсах;
регулювання грошової маси й обсягів кредитів впливом на ставку позикового відсотка;
зовнішньоекономічна політика — регулювання операцій з іноземними валютами, експортно-імпортних операцій тощо;
гарантії держави по позиках приватного сектора;
вихід держави на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами.


загрузка...