загрузка...
 
9.12. Ойкен про економічну владу
Повернутись до змісту
Ойкен підкреслює, що в епоху індустріалізму різко змінилася роль держави.
Концентрація економічної влади не є специфікою нового часу... Не в меншому ступені вона характерна для періоду середньовіччя, утім, як і для всієї іншої історії. Багато вчених і сьогодні, говорить Ойкен, не розуміють, що господарський процес пронизаний твердою боротьбою за владу. (с. 249-250).
Так, він іронізує з приводу твердження Шмоллера, що нині «виявляється перемога деяких загальних інтересів над норовливістю і короткозорим егоїзмом» (с. 251). І тут боротьба ведеться підступно, приховано і жорстоко.
Найбільше зосередження влади в централізовано-адміністративній економіці. Але й у простому централізовано-управлінському господарстві (натуральне господарство) вона виявляється. Якщо грек у V столітті до н.е. змушував працювати у своєму будинку 10 рабів, він здійснював стосовно них значну економічну владу, так само як і в раннім середньовіччі керуючий маєтком стосовно «рабів» і невільних орендарів.
Але в першому – суспільна економічна влада, а в другому – приватна. У міновому господарстві, де орієнтування на ринок, економічна влада виявляється інакше. Тут можуть утворитися сильні економічні владні позиції, що нерідко підтримуються державною владою. (На відміну від Ойкена, Гелбрейт робить висновок, що вони неминуче зростаються з державною владою). На утворення таких позицій впливає форма ринку. Ринок повної конкуренції і ринок монополії попиту і монополії пропозиції створюють умови, що різко відрізняються, для прояву владних позицій. У формі повної конкуренції феномен економічної влади зникає. «У міновому господарстві саме ринкове положення визначає владне положення. При цьому зберігає свою силу твердження, що в умовах повної конкуренції значною мірою позбавлені влади і великі виробничі одиниці» (с. 257).
Один з докорів як прихильників ордолібералізму так і його супротивників укладений у тім, що Ойкен дає дослідженням результат, у нього відсутній механізм реалізації, теоретичний аналіз економічної і політичної влади не розкриває конкретного механізму регулювання економічних процесів економічною владою і державою.
Однак Ойкен через роботи «Основи національної економії» і особливо «Основні принципи економічної політики» філігранно проводить ідею особливої ролі влади. Вона не повинна виступати як інструмент першої дії. Вона покликана вишикується в ринкове господарство і самим інструментами створити умови функціонування їхній для найбільш ефективної Дії конкурентного ринку. Конкурентний ринок – ті рамки в який відбуваються складні прояви численних факторів як економічних, так і технологічних, ідеологічних, правових, соціальних, політичних, психологічних, етичних, культурних, ментальних. Механізм використання цих інститутів відбувається в безупинно змінюються умовах. Завдання полягає в тім, щоб відбувалося безупинне удосконалювання до цих нових ступіней суспільного і господарського порядку. Ойкен за мистецтво дуже складному процесу регулювання для ефективного використання ресурсів суспільства.
Ідеал Ойкена – диригентська паличка в руках маестро. Він за мінімізацію влади, як держави, громадських організацій у т.ч. професійних, монополій і олігополій. Є історичні тенденції, є економічні закономірності і їх необхідно знати, тому що тенденції численні, підтримка «дурних» може принести різко негативні результати. Так підтримка монополій приведе до централізовано-адміністративної економіки. Lasser faire привела до панування монополій і фінансовому капіталу.
Це й обумовлює задачі науки. Наука додає словам економічна влада їхній справжній зміст. Економічна влада не є щось ірраціональне, містичне, економічна влада є щось раціонально пізнаване.
Як сила, що встановлює порядок, виступає функціонуюча держава. У діяльності держави виділяється два принципи. Політика держави повинна бути націлена на те, щоб розпустити чи принизити функції економічних владних угруповань.
Політико-економічна діяльність повинна бути спрямована на видання форм економічного порядку, а не на регулювання економічного процесу (с. 427-429).
Гасло більше чи менше держави повинний бути виключений. Питання не кількості, а якості. Те саме мистецтво діяльності, у тому числі законодавче про яке йшла мова вище. Потрібні корисні закони об оберт капіталів, про біржі і біржові угоди, про іпотеки. Вони повинні бути убудовані в ринкове господарство, що сприяють конкурентному порядку.
«Обидва принципи орієнтовані на побудову достатнього державного порядку. Вони неминуче складають єдине ціле» (с. 430).
Характерне зауваження Ойкена: «.. Хоча сучасна держава і не є достатньою силою, що встановлює порядок, воно могло б стати нею... Без конкурентного порядку не може виникнути держава, здатне здійснювати діяльність, а без такого неможливий і конкурентний порядок» (с. 431).
Як видно особливого оптимізму в неминучості встановлення конкурентного порядку в Ойкена немає. Його погляд на «ордо» – порядок,
Слово порядок має, однак, ще й інше значення: порядок, що відповідає суті людини і суті справи, порядок в якому існує міра і рівновага. «Ордо» – з'явилося в античності в пошуках конкуренції в морі подій. «Ордо» впливав на середньовіччя в пошуках справедливого порядку відповідного розуму чи природі утвору Всевишнього. Позитивному порядку протипоставлений природний.
«Сьогодні цей ідеал знову відроджується перед обличчям справжньої необхідності знайти для індустріалізованої економіки дієздатну і гідну людину порядок господарства, суспільства, права і держави».
У цьому особливість інституціональної Фрайбурзької школи.



загрузка...