загрузка...
 
4. Людина як працівник
Повернутись до змісту
Чи не найважливішою характеристикою Людини у світі соціальної економіки є її виробнича діяльність.
Коли людина стоїть на порозі свого трудового життя, тобто тоді, коли вона обирає свою майбутню виробничу діяльність, вона здебільшого стикається з трьома найпоширенішими сферами такої діяльності: первинною, вторинною і третинною.
До первинної сфери виробничої діяльності відносять такі, що пов'язані з видобуванням первинної сировини, тобто ті, де сировина або вирощується, або видобувається. Прикладами первинних видів діяльності можуть бути галузі рослинництва чи тваринництва в сільському господарстві, вугільна промисловість або золотовидобування, видобуток нафти на морському чи океанському шельфах.
Вторинною сферою виробничої діяльності вважають т.зв. "обробні галузі", тобто ті, де сировинні матеріали перетворюються на кінцеві вироби. Прикладами "вторинної індустрії" може бути автомобільна промисловість, обробка сільськогосподарської сировини і перетворення її на продукти кінцевого харчового вживання, будівництво житла чи споруд виробничого й культурного призначення.
Коли говорять про третинну сферу діяльності, то під цим здебільшого розуміють сферу послуг (обслуговування). Прикладами "третинної індустрії" є підприємства торгівлі (магазини, ресторани, кафе), освітні заклади різних форм навчання, установи охорони здоров'я чи банківські інституції.
Деякі види послуг надаються прямо індивідуальному споживачеві, наприклад, послуги перукаря чи миття вікон, а деякі - певній кількості споживачів (чи то в масштабі країни, чи то регіону, чи обмеженій групі осіб). З цієї точки зору важливо розуміти різницю між товаром і послугою. Коли йдеться про "товар", то під цим розуміють дещо фізичне. Так, автомобільна промисловість випускає авто, а пекарня - випікає хліб і тістечка. На відміну від цих виробництв, надання послуг не матеріалізується у речовій продукції, хоча і має цілком реальну корисність для споживача.
Переважна більшість вироблюваних благ (товарів і послуг) проходить через усі три стадії виробничої діяльності. Так, коли сировинна нафта видобувається на дні моря, ми маємо справу з первинною сферою діяльності. Коли ця сировинна нафта переганяється і обробляється таким чином, щоб перетворитися на автомобільне паливо, ми маємо справу із "вторинною сферою", а коли бензин продається на бензозаправках, причому певна його кількість доставляється безпосередньо в гаражі - ми маємо справу з "третинною сферою", тобто сферою послуг.
Однією з найважливіших тенденцій в сучасних індустріальних країнах світу для працівників різних форм діяльності є пересування зайнятості з т.зв. "первинних " і "вторинних " форм діяльності у "третинну". В міру того, як окремі країни все більше багатіють, вони потребують все більшої зайнятості в "третинній сфері" діяльності для задоволення своїх зростаючих потреб.
Будь-яка людина перш ніж отримає першу роботу, потребує попереднього навчання. В найширшому розумінні воно означає все, чому ми навчаємося. Навіть вміння "ходити" можна розглядати як тренування для наступної виробничої діяльності. Більш вузьке розуміння "навчання" означає набуття спеціальної підготовки для виконання якогось виду роботи, певного виду діяльності. Для опанування деякими некваліфікованими видами робіт потрібно не більше п'яти хвилин (щоб зрозуміти, як користуватися, приміром, лопатою).
Однак виробниче навчання чимдалі, тим більше набуває вирішального значення. Сьогодні лишається все менше видів робіт, які не потребують хоча б малої попередньої підготовки, тобто кваліфікації. Численні види некваліфікованих робіт сьогодні все більше передаються машинам. Наслідком цього є зростання безробіття в першу чергу саме серед некваліфікованих працівників.
Тому треба хоча б побіжно розглянути ті види й засоби навчання, які отримує людина перш, ніж приступити до виконання якоїсь роботи або певної діяльності. Сучасна система оволодіння виробничими навичками складається з багатоступеневої системи - школа, ремісниче навчання, коледж, вища освіта, навчання в промислових галузях або у сфері послуг тощо.
Школа не ставить за мету надання спеціальної підготовки для подальшої роботи. Загальноосвітнє шкільне навчання скоріше несе відповідальність за надання навичок життя в громадянському суспільстві: адже виробнича діяльність людини при усій її важливості лише частка життя. Окрім цього, людина займається вихованням дітей, веденням домашнього господарства, бере участь в політичному житті своєї країни і місця проживання, оперує своїм бюджетом для його раціонального використання. Водночас школа намагається зробити дещо для підготовки своїх учнів до їхньої подальшої виробничої діяльності. У школі учням надають певні навички ведення домашнього господарства, креслення, копіювання, будівничі навички тощо. Однією з функцій школи є надання орієнтації школярам в майбутніх професіях. Добре знаючи своїх учнів, школа може допомогти їм зробити правильний вибір щодо їхньої майбутньої виробничої діяльності.
Така форма, як ремісниче навчання (учнівство), перебирає на себе функцію надання необхідних виробничих навичок для виконання певного виду робіт. Всі добре розуміють, що некваліфікована праця оплачується набагато гірше за кваліфіковану. Відомо також, що шанси потрапити до лав безробітних зменшуються в міру набуття будь-якої виробничої кваліфікації. Тому ремісниче навчання в усіх країнах користується великим попитом: воно забезпечує набуття необхідних навичок для кваліфікованої роботи.
Треба зазначити, що для виконання певних видів діяльності потрібні цілком специфічні навички до праці - досвід, кваліфікація чи майстерність. Так, на багатьох видах робіт досвід цінується більше, ніж кваліфікація. Агенту з продажу майна, нерухомості чи автомобілів менше потрібні довгі списки академічних дисциплін, аніж практичний досвід в обраній діяльності, що і призведе до "успіху" - кількості проданих авто. Однак через певний проміжок часу навіть успішний агент з продажу переконається, що інші фірми потребують і досвіду, і кваліфікації, і освіти.
Тому у провідних галузях промисловості та іншої діяльності існує розвинута система набуття виробничих навичок. Вона охоплює пошив одягу, будівництво, готельну справу, громадське харчування, шляхове будівництво, галузі пластмасової і хімічної промисловості. Названі промислові галузі організують навчання за схемами, які відповідають потребам кожної специфічної галузі діяльності. Вони надають як кваліфікацію для отримання кращої роботи, так і забезпечують умови первісного навчання для тих, хто щойно закінчив школу.
Важливою формою набуття виробничих навичок є навчання у сфері послуг. Наприклад, в Англії для тих, хто навчається в цій сфері, навчання є цілком безкоштовним. Більше того, спонсоровані урядом організації можуть сплачувати грант особам, що набувають кваліфікацію, на весь період навчання.
Такі тільки деякі ланки з усієї розгалуженої системи підготовки і перепідготовки осіб для виробничої діяльності.
У розвинених країнах існує досить розгалужена мережа працевлаштування. Центральні урядові організації, місцеві органи, приватні фірми - усі вони залучені до забезпечення робочими місцями. В різних країнах діють спеціальні Комісії по забезпеченню робочою силою, мережа служб працевлаштування, агентства зайнятості. Якщо різного роду урядові організації фінансуються урядом з бюджету, то приватні центри зайнятості не отримують ніяких урядових грошей. Вони належать приватному власникові і мають заробити свій прибуток, що складається з виплати комісійних із зарплати, яку фірма-роботодавець сплачує особі, найнятій за допомогою агентства. Зробити це досить легко, оскільки фірма розраховується у вигляді зарплати з агентством по зайнятості, а вже агентство сплачує зарплату робітникові. Так, Джоне отримує 22 ф.ст. від агентства за роботу у містера Сміта. Але Сміт виплачує агентству зайнятості 24 ф.ст. Отже 2 ф.ст. агентство отримує із заробітку Джонса як свої комісійні.
Пошуки і знаходження роботи можуть відбуватися через приватні контакти. Школярам, які щойно закінчили навчання, часто пропонують роботу, якщо їх батьки працюють на будівництві чи знайомі з майстром, з менеджером в магазині, або секретарка місцевої фірми дізналася, що там потрібний клерк для вантажів.
У певні роки роботи дуже мало і вона досить рідка. В інші роки фірми не можуть задовольнити своїх потреб в робочій силі. Саме в цій ситуації ви можете спробувати отримати кращу роботу. Щоправда, поняття "краща" чи "гірша" робота дуже суб'єктивне: тільки сам працівник може вирішити, що для нього є кращим. Це може означати 40-годинний робочий тиждень, як основний показник, або знаходження роботи в 5 хвилинах пішки від вашого дому, і безліч іншого. Однак пошуки роботи і добре працевлаштування настільки важливий соціально-економічний показник, що постійно треба докладати зусиль, аби знайти саме свою роботу. Недарма одне з визначень людського щастя трактують так: "щаслива людина це та, яка вранці з радістю поспішає на роботу, а ввечері - із задоволенням повертається додому".
Людина як працівник може виконувати різні види робіт з точки зору їхньої складності. Вони пов'язані з різними видами кваліфікації: "проста", "середня", "вища", про які йшлося вище. Під ключовими кваліфікаціями розуміють суму знань і навичок, які не служать безпосередньо виконанню певної практичної роботи (наприклад, обслуговування якогось виду машин), а дають змогу швидкого оволодіння і виконання різноманітних робіт і функцій в сучасному складному світі праці. Для цього потрібне логічне мислення, аналітичний характер діяння, здатність до роботи в колективі, постійна готовність вчитися. Отже в цілому, сучасне виробництво потребує працівників все більш високої кваліфікації. Згідно із прогнозами провідних дослідницьких організацій сучасне індустріальне суспільство і в подальшому буде розвиватися в суспільство переважно "третинної" сфери зайнятості.
Як ми бачили, на ринках праці панує закон попиту і пропозиції. Для того, щоб задовольняти потреби виробництва і вимоги ринку, кожний працівник має бути готовий працювати з новими технологіями, підвищувати свою кваліфікацію, перенавчатися, якщо це потрібно, тобто постійно підтримувати інтерес роботодавця до себе як працівника.
Такий, дуже коротко, вплив "світу соціальної економіки" на Людину - споживача, покупця і продавця робочої сили, працівника - в суспільному виробництві і середовищі.




загрузка...