У питанні про класифікацію міжнародних договорів у міжнародно-правовій і національній доктрині одностайності немає. Особливо немає ясності, за якими критеріями повинна здійснюватися ця класифікація. Окремі автори це питання ігнорують взагалі. Однак при всій розмаїтості поглядів у цьому плані, віддаючи данину традиційному прагненню до класифікації, якісь критерії, проти котрих важко заперечити, все-таки можна виділити. На наш погляд, усі міжнародні договори можна класифікувати за такими критеріями:
- за колом суб'єктів-учасників - на багатосторонні і двосторонні;
- за просторовою сферою дії - на універсальні, регіональні та локальні;
- за об'єктом правового регулювання - на політичні, економічні, з питань наукового, культурного співробітництва, з питань зв'язку, транспорту і т.д.;
- за ступенем доступності - на відкриті й закриті;
- за юридичною чинністю - на міждержавні, міжурядові, міжвідомчі;
- за формою договору - на письмові та усні.
В числі атрибутів, властивих і характерних для різних видів сучасних міжнародних договорів, можна відзначити:
- назву договору (договір, угода, пакт, акт, статут, конвенція, протокол, декларація та ін.);
- преамбулу договору, основну частину (зміст), заключну (протокольну)частину;
- додаток до договору;
- мови договору;
- застереження до договору;
- положення про депозитарій;
- положення про денонсацію;
- положення про вступ договору в силу та ін.