Витрати на виробництво всієї товарної продукції планують та обліковують за двома напрямками: за економічними елементами і за статтями калькуляції.
Елементи витрат - це однорідні за своїм економічним змістом витрати. До них відносять сировину і матеріали, паливо, енергію, заробітну плату, амортизацію, відрахування на соціальне страхування та інші (мал.20).
Планування витрат за економічними елементами дозволяє пов’язати їх з іншими розділами бізнес-плану: планом матеріально-технічного постачання, плановим фондом заробітної плати, планом росту ефективності виробництва, балансом надходжень і витрат та іншими розділами.
Аналіз витрат за економічними елементами дозволяє вивчити їх склад, визначити питому вагу кожного елемента, долю живої і уречевленої праці в загальних витратах на виробництво. Співставлення фактичної структури витрат за ряд періодів виявляє динаміку і напрямок зміни окремих елементів, матеріаломісткості, працемісткості і собівартості продукції /табл. 28/.
Таблиця 28
Аналіз витрат за економічними елементами
Елементи витрат
Попередній рік, %
Звітний рік
Відхилення
від
план,
%
фактично
тис.грн %
попе-ред-
нього
року, %
плану
%
Матеріальні витрати (за вира-
хуванням вартості зворотних
відходів)
34,5
35,6
2793
40,3
+5,8
+4,7
Амортизація основних фондів
7,6
7,8
548
7,9
+0,3
+0,1
Витрати на оплату праці
31,0
30,1
1857
26,8
-4,2
-3,3
Відрахування на соціальні заходи
17,3
17,0
1054
15,2
-2,1
-1,8
Інші витрати
9,6
9,5
679
9,8
+0,2
+0,3
Всього витрат на виробництво
100
100
6931
100
-
-
Дані таблиці 28, складеної на підставі даних кошторису витрат /план/ та звітної форми №5-С, свідчать, що матеріаломісткість продукції дуже висока і продовжує зростати. Зростання матеріальних витрат відбувається за рахунок зниження витрат на оплату праці і відрахувань на соціальні заходи. Зростає питома вага відрахувань на амортизацію основних фондів та інші витрати. Головним напрямком пошуку резервів зниження собівартості є дослідження складу кожного елемента витрат та виявлення причин їх росту і шляхів зниження.
Аналіз даних про витрати за економічними елементами дозволяє вивчити структуру собівартості за галузями промисловості та окремими підприємствами, розкрити галузеві закономірності формування собівартості і тенденцію в зміні її за ряд звітних періодів.
Фактичні дані про витрати на виробництво використовуються для планування собівартості на майбутнє, визначення розміру нормованих обігових засобів та прибутку.
Слід пам’ятати, що кошторис витрат складається в цілому по підприємству без розподілу за виробами, послугами та роботами, тому практично неможливо перерахувати планові витрати на фактичний обсяг і асортимент продукції. А виявлені відхилення фактичних витрат від планових з кожного елемента не можуть розглядатись як економія чи перевитрата.
Різниця між фактичною і плановою основною та додатковою заробітною платою свідчить про абсолютну економію чи перевитрату з фонду заробітної плати. Порівняння фактичної суми амортизаційних відрахувань з плановою дозволяє робити висновки про виконання плану створення амортизаційного фонду - джерела фінансування капітальних вкладень та капітального ремонту.
Дані про структуру витрат за економічними елементами наводяться в статистичних щорічниках. Вони показують, що у виробництві електро- та теплоенергії найбільшу питому вагу займають витрати на амортизацію, у вугільній - витрати на заробітну плату, а в переробних галузях - витрати на сировину та матеріали. З метою виявлення резервів зниження собівартості, контролю та аналізу процесу формування витрат з цих елементів їм необхідно приділяти першочергову увагу.
Собівартість продукції за економічними елементами на фактичний обсяг продукції наведена в формі №5-С, а на плановий - в бізнес-плані.
На наступному етапі аналізу вивчається собівартість продукції за калькуляційними статтями (мал.21). Планування та облік витрат за калькуляційними статтями дозволяє встановити цільові напрями витрат, зв’язок з технологічним процесом, а також обчислити собівартість окремих видів одиниці продукції, узагальнити витрати за місцем виникнення витрат /дільниця, бригада, цех/.
Планування та облік собівартості продукції за статтями калькуляції забезпечує контроль за використанням ресурсів підприємства за призначенням та місцем виникнення витрат.
В залежності від способу включення витрат в собівартість продукції всі витрати /за статтями/ на виробництво продукції класифікуються на прямі та непрямі. Прямі витрати відносяться на вироби за прямою ознакою і утворюють одноелементні статті. Непрямі витрати попередньо групуються в кошторис з кожної статті. Вони утворюють комплексні статті витрат, які потім розподіляються між виробами пропорційно за певною ознакою.
Аналіз собівартості фактично випущеної продукції за калькуляційними статтями проводиться порівнянням фактичних витрат з минулорічними та плановими. При цьому визначається абсолютне та відносне відхилення з кожної калькуляційної статті і дається їм оцінка /табл. 29/.
Таблиця 29
Аналіз собівартості виробу КТД2-2 за статтями калькуляції
№
п/п
Стаття
витрат
На одиницю продукції,
грн.
Відхилення від
За ми-нулий
За звітний рік
минулого року
плану
рік
план
факт
сума
%
сума
%
1
2
3
4
5
6
7
8
9
1.
Сировина та
матеріали
607
600
630
+23
+3,8
+30
+5,0
2.
Зворотні відходи
(вираховуються)
3
3
5
2
66,7
2
66,7
3.
Покупні напівфабри-
кати
105
115
98
-7
-6,7
-17
-14,8
4.
Паливо, енергія
100
100
180
80
80,0
80
80
5.
Заробітна плата
виробнич.робітників
380
370
376
-4
-1,0
+6
+1,6
6.
Відрахування на соц-
страхування
153
151
152
-1
-0,65
+1
0,6
7.
Витрати на підготовку
та освоєння виробн.
96
96
113
17
17,9
17
17,9
8.
Витрати на утримання
і використання устатк.
370
480
400
30
8,1
-80
-16,7
9.
Цехові витрати
146
150
200
54
37,0
50
33,3
10.
Загальнозаводські
витрати
281
289
305
24
8,5
16
5,5
11.
Втрати від браку
123
-
125
2
1,6
125
-
12.
Інші виробничі
витрати
93
95
109
16
17,2
14
12,0
Продовження таблиці 29
1
2
3
4
5
6
7
8
9
13.
Виробнича собівартість
2451
2443
2683
232
9,46
240
9,8
14.
Позавиробничі
витрати
109
109
127
18
16,5
18
16,5
15.
Повна собівартість
2560
2552
2810
250
9,8
258
10,1
Зміна собівартості всієї продукції і одиниці окремих виробів складається із економії за одними статтями і перевитрат за іншими. Вивчаються причини перевитрат. При аналізі собівартості одиниці продукції суму перевитрат множать на фактичний випуск виробу і встановлюють загальний розмір перевитрат. Намічають заходи для усунення перевитрат.
Залежно від способу віднесення калькуляційних статей на собівартість окремих виробів в значній мірі визначається організація контролю та аналізу собівартості продукції. Так, якщо за прямими одноелементними статтями аналіз здійснюється шляхом порівняння фактичних витрат з плановими, або нормативними, то в непрямих комплексних статтях, крім того, аналізується виконання кошторису з кожної статті і обгрунтованість прийнятої бази їх розподілу між видами продукції /виробами/.