загрузка...
 
ПЕРЕДМОВА
Повернутись до змісту

ПЕРЕДМОВА

Холодного лютневого дня 1996 року з членами калуської станиці Братства вояків УПА мені довелося долати вантажівкою нелегку дорогу із села Грабівки до пам’ятного хреста командирові Василеві Андрусяку — „Різуну“, що в глибині Чорного лісу. Це святе місце, що розташоване на межі Калуського і Богородчанського районів, щороку скликає до себе тих, хто у серці береже славу Української Повстанської Армії, колись нескореного клаптика рідної землі.

Стояв я у колі родини командира (були присутні дружина Євгенія Андрусяк і син Василь) та колишніх упівців і здавалось, що чую голосне повстанське „Слава! До переду!“. А ще постріли крісів і вибухи гранат. Попереду партизанських лав він — Командир. З далековидом на грудях, автоматом у руках. Керує боєм...

Спала мені тоді думка — взятись за перо і увічнити для нащадків ім’я славного сина України — командира УПА Василя Андрусяка (псевда Різун, Грегіт).

Нелегко давалась ця праця. Брався я за перо... і відкладав його. Чи зумію донести до читача образ славної пам’яті командира Різуна? Не раз задавав собі це питання. Знову сідав до столу...

Автор вдячний за підтримку станичному Братства вояків УПА Калущини Івану Кульчицькому, членам КУНу Павлу Терпаку, Кузьмі Хобзею, Богдану Мазуру, Олегу Кушлику. Їхня віра в мене додала наснаги до праці.

І ось книжка „Командир Різун“ перед тобою, Читачу. Читай і нехай у твоєму серці назавжди залишиться образ сл. п. Василя Андрусяка (1915—1946).



загрузка...