загрузка...
 
3.3. Теорія людського капіталу
Повернутись до змісту

3.3. Теорія людського капіталу

За останні десятиріччя в США, Японії та Західній Європі управління персоналом значно змінилось. Створюється новий погляд на робочу силу, як на один з ключових ресурсів економіки, що визначає реальне підвищення ролі людського фактора у виробництві, посилення залежності виробництва від якості, мотивації і характеру використання робочої сили. В економіці США це виражається, з одного боку, в підвищенні вимог до робочої сили, з другого — в збільшенні затрат на розвиток людських ресурсів як з боку держави, так і приватних фірм. За деякими оцінками, частка інвестицій у людські ресурси в США складає більше 15 % ВВП, що перевищує «чисті» валові інвестиції приватного капіталу в обладнання, заводи і складські приміщення.

Ще в XVII столітті родоначальник англійської класичної політекономії В. Петті вперше зробив спробу визначити грошову вартість виробничих якостей особистості. За його методом «цінність основної маси людей, як і землі, дорівнює річному доходу, який вони приносять». Цінність всього населення Англії того часу він оцінював приблизно в 520 млн фунтів стерлінгів, а вартість кожного жителя - в середньому 80 фунтів стерлінгів. Він відмічав, що багатство суспільства залежить від характер у знань людей і їх здібностей до праці. Так, доросле населення Петті оцінював вдвічі дорожче, ніж дітей, а один моряк, у вартості, дорівнював трьом селянам.

Зростання ролі людських ресурсів у виробництві підтверджено результатами економічних досліджень провідних американських вчених. Починаючи з 1929 року, головним джерелом зростання продуктивності праці і національного доходу США в тріаді «праця — земля — капітал» є праця, що об'єднує освітні, кваліфікаційні, демографічні, культурні характеристики робочої сили.

Важливість людських ресурсів у формі знань, навичок, умінь для поліпшення економічної ситуації та добробуту нації в цілому — така ж стара тема, як і її формування як людського капіталу. Знання та вміння людини залучили свого часу до капіталу такі відомі економісти, як А. Сміт та У. Фішер.

Поняття людський капітал увійшло в науку на початку 60-х років XX століття в західній економічній літературі. Виникнення і розвиток теорії людського капіталу пов'язано з іменами відомих американських учених-економістів Т. Шульца, Г. Беккера, Л. Туроута інших.

Людський капітал являє собою найцінніший ресурс, набагато важливіший ніж природні ресурси або накопичене багатство. Саме людський капітал є наріжним каменем економічного зростання й ефективності.

Людський капітал — це економічна категорія, яка характеризує сукупність сформованих і розвинутих в результаті інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивацій індивідів, що перебувають у їхній власності, використовуються в економічній діяльності, сприяють зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливають на зростання доходів (заробітків) свого власника та національного доходу.

Отже, людський капітал — це не просто сукупність зазначених характеристик, а саме сформований або розвинутий в результаті інвестицій, а також нагромаджений певний запас продуктивних здібностей (здоров'я, знань, навичок, мотивів), які належать людині і невід'ємні від неї, і вона доцільно їх використовує.

На рівні підприємства людський капітал являє собою сукупну кваліфікацію, фізичні та професійні здібності всіх працівників.

В XXI столітті у час появи досі не відомих технологій, скорочення життєвих циклів товарів, специфіка людського капіталу виявляється у зростанні вимог до його якості в цілому, безперервності та прискоренні набуття працівниками нових навиків, знань та вмінь. Тому, якщо розглянути соціально-історичний розвиток діяльності у сфері освіти в індустріально розвинутих країнах, то можна констатувати факт їх входження у фазу «буму» в напрямках підвищення кваліфікації. Для забезпечення конкурентоспроможності підприємства необхідні інвестиції у людський капітал, і це прерогатива не тільки великих, але й реальність і потреба малих та середніх підприємств.

Отже, теорія людського капіталу зводиться до того, що в центрі концепції інвестиційної політики є людина, яка розглядається як найбільша цінність для підприємства. Тому система управління підприємством (організацією) повинна бути спрямована на розвиток різноманітних здібностей працівників з метою максимального їх використання в процесі роботи, а працівник сприяв би розвитку організації, де працює. Інвестиції в освіту вигідні як працівнику, так і роботодавцеві, причому другому більше, ніж першому. Рентабельність інвестиції в людські ресурси є завжди оптимальною. В результаті підвищення професійного рівня працівників вони одержують вищу заробітну плату, але ефективність віддачі від їхньої діяльності набагато більша.

Теорія людського капіталу ґрунтується на визнанні економічної доцільності капіталовкладень, зв'язаних з набором персоналу, підтримкою його в працездатному стані, безперервним навчанням, виявленням здібностей, потенційних можливостей, що закладені в особистості працівникам наступним розвитком тих здібностей, які є важливими в професійній діяльності. Характерними особливостями концепції людського капіталу є:

застосування економічних критеріїв для оцінки ролі людського фактора у виробництві;

внутріорганізаційне управління;

перебудова всієї кадрової політики.

Теорія людського капіталу, яка ефективно застосовується на практиці в країнах з розвинутою ринковою економікою, безперечно доводить, що інвестиції в освіту, професійну підготовку й мобільність працівників відчутно підвищують вартість і ціну його робочої сили і приносять суттєвий прибуток, а також забезпечують конкурентоспроможність працівників на ринку праці.

 

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

Як відбувалось виникнення та розвиток управління людськими ресурсами?

У чому полягав перехід від управління персоналом до управління людськими ресурсами?

Поясніть суть теорії людського капіталу?

Назвіть основні особливості концепції людського капіталу?

На яких підходах  ґрунтується управління людськими ресурсами?

За яких умов технологія управління людськими ресурсами дає синергетичний ефект?

У чому суть “виробничої демократії”?

 

Завдання, вправи, тести

Завдання 1:

1. Які основні підходи в роботі з персоналом виділяли між Першою і Другою світовими війнами:

а) доктрина наукової організації праці і доктрина технічної організації праці;

б) доктрина наукової організації праці і доктрина виробничої організації праці;

в) немає правильної відповіді;

г) доктрина наукової організації праці і доктрина людських відносин.

2.  Цей науковець вважав, що менеджмент людських ресурсів формувався на основі теоретичної й емпіричної перевірки гіпотез, теорій і концепцій:

а) немає правильної відповіді;                в) Д. Мак-Грегор;

б) Ф. Тейлор;                                           г) Е. Мейо.

3. Автором теорії групового навчання є :

а) Е. Мейо;                                               в) Ф. Герцберг;

б) К. Арджіріс;                                        г) Дж. Мутон.

4. Скільки видів потреб виділяє Маслоу у своїй теорії ієрархії потреб:

а) 4;              б) 5;                в) 6;                 г) 3.

5. Родоначальником англійської класичної політичної економії є :

а) Маслоу;                                                в) В. Петті;

б) Ф. Герцберг;                                        г) А. Сміт.

6. Головним джерелом зростання продуктивності праці і національного доходу США в тріаді «праця — земля — капітал» є :

а) праця;                                                   в) капітал;

б) земля;                                                   г) немає правильної відповіді.

7. На рівні підприємства людський капітал являє собою:

а) сукупну кваліфікацію;

б) професійні здібності всіх працівників;

в) фізичні здібності всіх працівників;

г) усі відповіді вірні.

8. «Менеджмент людських ресурсів» - це:

а) відношення до фактора праці як до джерела доходу;

б) інтеграція соціальної політики в загальну політику підприємства;

в) усі відповіді вірні;

г) створення умов діяльності кожному працівникові, щоб він міг вносити свій вклад до загальної справи.

 



загрузка...