загрузка...
 
2. Критерії оцінки організаційної структури управління.
Повернутись до змісту

2. Критерії оцінки організаційної структури управління.

Організаційна структура управління в системі мене­джменту постійно змінюється під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ, а також резуль­татів виробничо-господарської діяльності підприємства. Постійними є аналіз та оцінювання діючих організацій­них структур управління з метою їх удосконалення.

Існує декілька способів аналізу та оцінювання орга­нізаційної структури управління: експертний, аналогій, структуризації цілей і завдань, організаційного моделю­вання, структурних еволюційних порівнянь.

Експертний спосіб. Сутність його полягає у поперед­ньому дослідженні чинної структури управління, ви­явленні недоліків і характерних особливостей. Для цього проводять діагностичне дослідження системи менедж­менту з метою порівняння фактичних значень відповід­них показників з нормативними (плановими). Їх ана­ліз дає змогу виявити недоліки в організаційних струк­турах управління і резерви щодо їх удосконалення. Цю роботу підсилюють індикативним аналізом, завданням якого є вивчення поведінки діючої системи в динамі­ці, тенденцій її змін, а також причин, які їх зумовлю­ють. З розвитком кількісних методів аналізу, усунен­ня недоліків нормативної бази роль цього способу зни­жується.

Спосіб аналогій. Передбачає використання організа­ційних структур і форм управління, що виправдали себе на інших підприємствах. Найчастіше цей спосіб засто­совують щодо підприємств, подібних за розміром, видами продукції, типом виробництва, складністю продукції тощо. Спосіб аналогій передбачає розроблення і застосу­вання стандартних інструкцій, типових структур управ­ління, норм керованості, функцій управління, розрахун­кових формул для визначення необхідної чисельності управлінських працівників. Його використання зумови­ло певну уніфікацію організаційних структур управлін­ня, упорядкування штатних розкладів, регламентацію ад­міністративно-управлінської діяльності на підприємст­вах. Оскільки в процесі ринкових перетворень зростають вимоги до побудови організаційних структур, визначен­ня чисельності працівників за функціями управління, кваліфікації спеціалістів з організування управлінських процесів, то це звузило сферу застосування способу ана­логій. До нього вдаються здебільшого на початковій ста­дії функціонування підприємства. При цьому важливим є встановлення груп однорідних підприємств, які визна­чають на основі обсягів і складності робіт з управління. Для кожної групи розробляють типову організаційну структуру, проекти універсальних рішень щодо побудо­ви апарату управління.

Спосіб структуризації цілей і завдань. Має на меті розгляд організації як багатоцільової системи, а також структуризацію цілей і проблем організації за певними ознаками, які беруть за основу при визначенні видів ді­яльності, функцій, складу управлінських робіт. Групу­вання управлінських робіт дає змогу сформувати струк­турні підрозділи та зорієнтувати їх діяльність на досяг­нення конкретної виробничо-господарської мети.

Способи організаційного моделювання. Базуються на використанні формальних показників системи управ­ління і створенні відповідних моделей. Ефективним є підхід, в основі якого – декомпозиція інформаційного процесу, пов'язаного з управлінськими роботами. При цьому визначають місця, які потребують управлінсько­го впливу, встановлюють періодичність і черговість впли­вів, склад і обсяги інформації, необхідні для цього тех­нічні засоби тощо. З урахуванням особливостей функцій та процесів управління (їх націленості, періодичності, трудомісткості тощо) встановлюють чисельність праців­ників, їх підпорядкованість під час виконання управ­лінських робіт, склад підрозділів апарату управління. До організаційного моделювання належать способи, які використовують параметричні залежності об'єкта і суб'єк­та управління. Для цього визначають залежність пара­метрів керуючої системи від виробничо-технічних факторів, щільність їх зв'язків, досліджують кількісні характерис­тики системи управління та імітують різні ситуації управ­лінської діяльності. Все це розширює можливості системно­го аналізу, забезпечує вивчення і прогнозування організа­ційних змін у системі управління на перспективу, ефективне розв'язання проблем, що постають під час виробничо-господарської діяльності. З цим пов'язані вибір раціо­нальної організаційної структури управління підприємс­тва, служби, цеху, дільниці, визначення обґрунтованого рівня централізації та децентралізації управління на осно­ві конкретних виробничих умов, розподілу відповідальності, підходів до прийняття управлінських рішень тощо.

Спосіб структурних еволюційних порівнянь. В його основі такі положення:

необхідність оцінювання організаційної структу­ри управління в процесі її розвитку (з урахуванням змін, удосконалень, уточнень тощо);

необхідність комплексного застосування під час оцінювання організаційної структури управління всіх способів – експертного, порівнянь та аналогій, структуризації завдань і цілей тощо;

побудова порівняльної моделі організаційної струк­тури на основі оцінювання відповідності функцій, від­повідальності та повноважень посадових осіб виробни­чо-господарським цілям підприємства, а також на заса­дах очікування (прогнозування) зміни цілей, завдань і результатів виробничо-господарської діяльності;

врахування при формуванні результатів оцінюван­ня організаційної структури управління всієї сукупнос­ті факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ орга­нізації та їх прогнозованих змін.

Отже, за основу оцінювання організаційних структур управління необхідно брати підхід, який забезпечує ком­плексне використання способів і враховує різноманітні фактори внутрішнього і зовнішнього середовищ в умо­вах розвитку.

Застосування способу структурних еволюційних порів­нянь вимагає кваліфікованого аналізу організаційних струк­тур управління підприємств та їх підрозділів. На початко­вій стадії необхідно вивчити існуючу організаційну струк­туру управління, дотримуючись такої послідовності:

визначення об'єкта дослідження (конкретної ор­ганізаційної структури  управління);

коротка характеристика організації;

формулювання місця і ролі організації;

визначення переліку робіт, які підлягають вико­нанню при здійсненні  аналізу;

вибір і затвердження методики проведення робіт;

розроблення календарного плану-графіка робіт, у якому фіксують їх перелік і терміни виконання, відпо­відальних виконавців, порядок проведення аналізу;

обґрунтування форми подання аналітичного мате­ріалу і звітності.

        Узагальнену класифікацію можливих способів оці­нювання організаційних структур управління наведено на мал. 7.4.

 

 

 

Мал. 7.4 – Способи оцінювання організаційних структур управління



загрузка...