загрузка...
 
ПУХЛИНИ
Повернутись до змісту

ПУХЛИНИ

Патологічне розростання певної тканини за рахунок розмноження її змінених клітин називається пухлиною (новоутворенням). Характерною особливістю пухлини є атипічність структури розростаючої тканини і її клітин порівняно з нормою.

Етіологія виникнення та розвитку пухлин прикінцево не вияснена. Тому існує багато теорій з'ясування причин новоутворень. Згідно вчення Вірхова Р. (1867) причиною багатьох пухлин є хронічний вплив на тканини організму фізико-хімічних подразників, сонячної радіації, іонізуючого випромінювання.

Borrel, F. Bose (1903) висловили вірусну і вірусо-генетичну теорію, Конгйем Ю.,   1878 висунув теорію ембріональних зачатків. Існують

паразитарна, генетична, біохімічна, а більшість авторів схильні до поліетіологічної теорії. Так Борисевич В.Б.(1988) відмічає, що в етіології пухлин мають місце функціональні порушення нервової та ендокринної систем організму. Підтвердженням цього автор наводить приклад виникнення ракових уражень молочної залози у сук, яким тривалий час вводили естрогени.

В залежності від тканин, із яких розростаються пухлини, їхкласифікують на:     епітеліальні - папіллома, аденома, рак;сполучнотканинні - фіброма, ліпома, міксома, хондрома, остеома,саркома; м'язові - лейоміома, рабдоміома; судинні - гемангіома, лімфангіома тощо. Є і змішані пухлини -фіброміксохондрома, фіброхондроостеома та ін.

За важкістю перебігу і прогнозу новоутворення розрізняють на доброякісні і злоякісні. Порівняно повільний ріст, наявність чіткої межі із здоровими тканинами, капсули, яка відмежовує від оточуючих тканин, відсутність метастазів є характерними особливостями доброякісних пухлин.

Злоякісні новоутворення, навпаки, ростуть швидко, інфільтрують в оточуючі тканини, нерідко розпадаються, дають метастази.

У котів частіше зустрічаються доброякісні новоутворення - фіброми. Вони мають вигляд одиноких чи множинних папілом або вузликів, частіше на ніжці. Фіброми проявляють повільний експансивний ріст, розшаровують оточуючі тканини, обмежені капсулою, не дають метастазів і рецидивів. Доброякісні пухлини реєструються в різних областях тіла, доступних для огляду. При цьому відмічається патологічне розростання різної форми і величини (вставка 82,84.85 ). Доброякісні пухлини часто сягають великих розмірів (ліпоми, фіброми), мають округлу форму та гладеньку поверхню (фіброми, міоми, ліпоми); папіломи в багатьох випадках нагадують цвітну капусту, проявляють множинний первинний ріст (вставка 83).

Злоякісні пухлини, на відмін)' від доброякісних, побудовані з частково диференційованих або недиференційованих клітин. До них притаманний як тканинний, так і клітинний атипізм: поліморфізм клітин та їх ядер, багато ядерність, не диференційованість тощо. Інтенсивно поділяючись, ці клітини сприяють швидкому росту пухлин, які проростають у здорові тканини. Межі пухлин не конторуються. Злоякісні пухлини частіше розвиваються із одиночного вогнища, мають здатність до розпаду, визивають кахексію у тварини, внаслідок токсикозу. Злоякісні пухлини схильні давати метастази, не тільки в прилеглі, а й у віддалені тканини. Із злоякісних пухлин найбільш поширені карциноми і саркоми. Реєструються такі новоутворення в області кон'юнктиви (вставка 86), молочних пакетів (вставка 87), статевих органів, ротової порожнини, кістковій тканині (вставка 89) тощо.

Для диференційної діагностики доброякісних і злоякісних пухлин проводять місцеве дослідження. При пальпації злоякісні пухлини горбисті, зрощені з оточуючими тканинами, мають інфільтративний та швидкий ріст, тоді як доброякісні - відносно рухливі, мають ніжку, ростуть повільно, не причиняючи значної шкоди організму (за винятком механічного тиску).

У виникненні і рості злоякісних пухлин розрізняють три періоди: перший -наявність первинного вогнища; другий - метастазування в регіонарні лімфатичні вузли; третій - генералізація процесу, або наявність метастазів в багатьох органах. Поява рецидивів після оперативного видалення первинного вогнища також свідчить про злоякісну природу пухлинного росту.

Діагноз на пухлину ставиться на підставі клінічних ознак, а для диференціації злоякісних новоутворень проводять її біопсію з послідуючим


 


гістологічним дослідженням. При локалізації пухлин у внутрішніх органах проводять рентгенографію, ультразвукову діагностику та ендоскопію.

Основним методом лікування новоутворень є оперативне і чим раніше вона виконується тим позитивніший результат.

При злоякісних пухлинах оперативне втручання з благоприємним прогнозом може бути тільки в перший період розвитку захворювання. Оперативне видалення пухлин повино проводитися під поєднаним (загальним та місцевим) знеболенням. Проведення операції може супроводжуватися значною травматизацією тканин і органів, включа очи й лімфатичні вузли, що погіршує кровообіг та функціональний стан організму в цілому. Наприклад, при ураженні кісток (остеосаркома) висячої кінцівки рекомендується проводити її ампутацію в межах здорових тканин. Крім цього успіх лікування пухлинної хвороби залежить не тільки від реконструкції операційної рани, але і одночасного впливу на організм з метою підвищення його захисних функцій. З цією метою у ветеринарній медицині широко застосовується новокаїнова терапія у вигляді блокад чи внутрішньовенних введень 0,25-0,5% -них розчинів. В.І. Завірюхою та співавторами (2006) опрацьована методика лікування пухлин (папілом) із використанням аутовакцини, яку виготовляють із тканини новоутворення.

З метою профілактики метастазів застосовують хіміотерапію, в якості якої використовують протипухлинні препарати як рослинного (алкалоїди), так і хімічного походження (метастоп, цитостат та ін).



загрузка...