загрузка...
 
ХВОРОБИ СУГЛОБІВ
Повернутись до змісту

ХВОРОБИ СУГЛОБІВ

Захворювання суглобів у котів зустрічаються у більшості випадків травматичного характеру, особливо внаслідок падіння з висоти (забій, вивихи, артрити); рідше при порушенні годівлі (деформуючі артрози).

Забій суглоба виникає внаслідок травми. При цьому можливий крововилив в його порожнину (гемартроз), яке супроводжується запальними процесами.

Внаслідок травмування кровоносних судин капсули суглоба виникає швидке наповнення порожнини кров'ю та збільшенням внутрішньосуглобового тиску, яке клінічно проявляється виповненням синовіальних виворотів та симптомами флуктуації. Травмований суглоб болючий, горячий па дотик, находиться напівзігнутому положенні. При значному накопичені крові в порожнині, вона зсідає, випавший фібрин осідас на внутрішній поверхні капсули, а також формує глноки (артроліти). які випивають травмування суглобових хряшів.

Діагноз ставиться на підставі клінічних ознак і результатів артропункції (кров'янистий ексудат).

Лікування.Тварині надають спокій. При незначній травмі на суглоб застосовують холодну, тиснучу пов'язку (компрес), а через 24-48 годин зігріваючі процедури. При значному ушкодженні проводять пункцію суглоба з послідуючою евакуацією вмістимого. після чого порожнину промивають теплим     розчином етекридину лактат (1:1000) і вводять новокаїн-

антнбіотиковин розчин, можливе в комбінації з глюкокортикоїдами. На суглоб     накладають тиснучу п.ов'язку. У подальшому проводять

функціональне навантаження (масаж, дозовані рухи), теплові процедури.

Вивих суі .юба - цс часткове або повне зміщення суглобових частин кісток;     при повному вивиху суглобові поверхні не прикасаються.

Вивихнутою є дистально розташована кістка від місця ушкодження.

За клінічними онаками вивихи поділяються на: закритий (простий), при якому зберігається цілісність шкіри, а капсула суглоба розтянута або частково розірвана: відкритий (ускладнений) - розривом капсули і шкіри.

Клінічні ознаки при вивиху характеризуються різкою болючістю, зміною конфігурації області суглоба, зменшенням ного рухливості.

Діагноз ставлять на підставі симптомів та рентгенологічного дослідження. У деяких випадках рентгенограму необхідно проводити в двох проекціях (рис 34).

Рис. 34. Вивих ліктьового суглобу

Лікування. З метою розслаблення мускулатури тварині застосовують місцеве або загальне знеболювання. При вправленні вивихнуту кістку переміщують тим же самим шляхом, яким вона пройшла, тільки в зворотньому напрямі.  Це

досягається   поступовим

розтягуванням і натягуванням або згинанням чи розгинанням, поворотами кінцівки, тим самим


направляють головку кістки проти розриву капсули. У момент вправлення кістки чути характерне клацання і спостерігаються вільні рухи кінцівки.

Для попередження рецидивів кінцівку фіксують іммобілізуюючою пов'язкою на 15 діб. Після зяття пов'язки призначають масаж, тепло.

При відкритих вивихах вправлення кістки вимагає оперативного втручання, дотримуючись правил асептики й антисептики.

Гнійний артрит виникає внаслідок проникаючих ран суглоба, перехід нагноєння з прилеглих тканин або інфекційних захворювань (хламідійно-бактеріальні ураження).

Захворювання перебігає в певній послідовності. Спочатку зміни реєструються в синовіальному і під синовіальному шарах капсули суглобу, які характеризуються гіперемією, просоченням тканин ексудатом і лейкоцитами. В порожнині суглобу накопичується інійний ексудат (емпієма), який, в подальшому, просочує пухку клітковину' капсули (кагісулярна флегмона) з утворенням вогнищ гнійного розплавлення і абсцедування. При відсутності або неефективності лікування капсулярна флегмона ускладнюється втягненням у гнійний процес внутрішньосутлобового хряща, епіфізів кісток, зв'язок, що прозводитьо розвитку гнійного панартриту.

Симптоми. При гнійному синовіті відмічають змішану кульгавість, пастозне, болюче припухання тканин сутлоба з підвищеною місцевою температурою. Температура тіла підвищується на 0,5-1,5°С. При емпіємі суглоба клінічні ознаки більш виражені. Синовіальні вивороти виповнені і флутегують. З розвитком капсулярної флегмони стан тварини різко погіршується. Відмічається загальне пригнічення, відмова від їжі. температура тіла зростає на 1.5-21'С. В області синовіальних виворолв виникають вогнища абсцсдування. Пуиктат кров'янистого характеру. В крові значний лейкоцитоз. Утворення значної кількості продуктів розпаду тканин та життєдіяльності мікроорганізмів спричиняє розвиток флебітів, лімфангоїтів.

А    '    Б

Рис. 35..4- панарицій у кота; Б - рентгенограма


 

Гнійний остеоартрит (панартрит) клінічно характеризується розвитком прогресуючої гнійно-резорптивної пропасниці, а нерідко і артрогенного сепсису.

У котів часто виникає патологія суглобів третьої фаланги (панарицій, кігтеїд). яка виникає внаслідок травмування, заломування кігтів (рис. 35 А).

Діагноз ставлять за клінічними ознаками, уточняють пункцією суглоба, а також рентгенографією (рис. 35 Б).

Лікування ефективним є на ранніх стадіях гнійного процесу, яке полягає в застосуванні антимікробної терапії, своєчасного видалення гнійного ексудату з порожнини та підвищення імунобіологічної реактивності організму тварини. Для цього застосовують ударні дози антибіотиків пролонгованої дії (енрофлокс.амоксациліи тощо), а місцево зігріваючі спиртові або димексидні компреси. При відсутності позитивних результатів (покращення загального стану, зниження температури тіла) проводять артропункцію, з послідуючим промиванням суглобу етакридину лактат 1:1000, а після в порожнину вводять 0,5%-ний розчин новокаїну з антибіотиками. Лікування проводять щоденно на протязі 4-5 днів. Симптоматична та імуностимулююча терапія полягає у внутрішньовенному введенні 5% розсину глюкози з серцевими препаратами, застосуванні катозалу, тіотриозоліну, вітамінних препаратів тощо. Для забезпечення спокою на кінцівку накладають легку іммобілізуючу пов'язку.

При перебігу гнійного остеоартриту в дистальних відділах кінцівки проводять ампутацію в межах здорових тканин.

Деформівний артрит - це хронічне продуктивне запалення хряща або кісток суглобів. Частіше уражаються лопатко-плечові. ліктьові, колінні суглоби як ускладнення ексудативних артритів, вивиху, внутрішньо суглобового перелому'. Внаслідок травми в субхондральній кістковій тканині виникає запальний остеопороз, який змінюється на остеосклероз, що сприяє розростанню остеоідної тканини. Внаслідок цього руйнується суглобовий хрящ, капсула суглобу і зв’язки імпрегнутоться солями вапна з утворенням екзостозів, які

можуть зливатися між собою і призводити до анкілозу суглобу.

Рис.36 Деформівний артрит

Симптоми. Захворювання

проявляється  кульгавістю,

збільшенням в об’ємі та обмеженими рухами в суглобах із звуками тріску. На рентрегенограмі відмічають вигнища остеосклерозу, різних розмірів і форми екзостозів та анкілоз суглоба.

Діагноз ставлять за клінічними ознаками, уточнюють рентгенографі™ (рис. 36).

Лікування. Тварині застосовують теплові процедури (парафін), компреси, масажі, пасивні рухи, подразнюючі мазі. В параартикулярпі тканини вводять лідазу 3-4 дні підряд, курс повторюють через тиждень.



загрузка...