загрузка...
 
ВСТУП
Повернутись до змісту

ВСТУП

Урбанізація суспільства, ріст хімічної та електроенергетичної галузей виробництва, використання мінеральних добрив, металомістких пестицидів, викиди у навколишньє середовище відходів виробництва та вихлопів автомобільного транспорту, аварії на промислових підприємствах, підвищенний радіаційний фон за останні десятиріччя здійснюють постійний вплив на живі істоти [1, 2, 3, 4]. Причому в деяких регіонах виникають асоціації елементів, що не є природними, а характерні для техногенних аномалій [5]. Пристосовуючись до нових умов існування, в організмі вмикаються захисні механізми, які протягом певного терміну здатні нівелювати ушкоджуючий вплив небезпечних чинників [6]. Але в подальшому, по мірі виснаження резервів, відбувається зрив адаптації, і пристосувальні механізми перетворюються на патологічні, які виявляються спочатку на клітинному та біохімічному рівнях, а з часом, призводять до морфологічних змін на органному рівні [7].

Одним з найрозповсюджених забруднювачів навколишнього середовища є важкі метали, концентрація яких перевищує допустимі норми в багатьох регіонах України та світу [8, 9, 10, 11]. У Північних регіонах Сумської області в ґрунті та водоймах спостерігається збільшення вмісту іонів міді, цинку, заліза, марганцю, хрому та свинцю, концентрація яких перевищує ГДК у 10-100 разів [12, 13, 14]. До цього слід додати наслідки аварії на ЧАЕС. Вивченню дії важких металів та радіації на організм людини та експериментальних тварин присвячено достатньо робіт, більшість з яких вказують на негативний вплив металів і випромінення на органи та системи [15, 16, 17, 18]. До основних механізмів токсичної дії цих компонентів слід віднести їх безпосередній вплив на тканини та опосередкований, що здійснюється за рахунок блокування ферментних систем і пошкодження генетичного апарату клітини [19].

Дані літератури стосовно впливу несприятливих чинників саме на функціонування міокарда поодинокі та часом недостатньо інформативні (не розкривають зміни на всіх рівнях будови). На теперішній час залишається нез`ясованим питання перебудови міокарда, хімічного складу і мікроструктури кардіоміоцитів за умов дії різних солей важких металів.  Не визначені також особливості дії солей важких металів на міокард тварин різного віку.

Враховуючи те, що за останні роки спостерігається ріст патології серцево-судинної системи в усіх вікових групах [20, 21, 22, 23, 24], особливу занепокоєність викликає збільшення захворюваності у дітей та осіб працездатного віку. Серед основних захворювань можна виділити кардіоміопатії та метаболічні порушення у міокарді, причини розвитку яких залишаються до кінця не з’ясованими [25, 26, 27]. Тому розуміння механізмів порушення функціонування міокарда дозволить розробити оптимальні заходи щодо їх профілактики і лікування.

Більшість ксенобіотиків мають системну дію на організм, але нирка, як екскреторний орган є найбільш уразливою, особливо в умовах підвищенного радіаційного фону [28]. Високий рівень кровопостачання і велика довжина тубулярного апарату обумовлюють тривалість контакту екзотоксикантів і їхніх метаболітів з ендотеліальними і епітеліальними клітинами. Позитивний гідростатичний тиск, необхідний для здійснення ультрафільтрації, і оптимальні механізми екскреції спрямовані на збереження есенціальних метаболітів і елімінацію токсинів з мінімальною втратою рідини за допомогою медулярної протиточно-множинної системи, призводять до реабсорбції і рециркуляції в організмі низькомолекулярних метаболітів ксенобіотиків.

Найбільшої агресії з боку екологічних чинників зазнає печінка. Це пов'язано з її детоксикуючими властивостями, тому що цей орган виконує загальну антитоксичну функцію в організмі. Багато промислових відходів, у тому числі і солі важких металів, мають гепатотропну дію [29, 30]. Деякі токсичні речовини (ртуть, свинець, марганець) депонуються в печінці, ушкоджуючи гепатоцити і порушуючи їх функцію, і спричиняють розвиток токсичного ураження печінки [31, 32, 33].

Кісткова система являє собою складну морфофункціональну одиницю організму, що не тільки реагує на зміни нервової та гуморальної систем, а й здатна впливати на організм зміною мінерального складу, в першу чергу вивільненням та депонуванням кальцію, що є одним з механізмів підтримки гомеостазу. [34, 35, 36, 37] В кістковому матриксі депонуються основні макро- та мікроелементи, здатні до звільнення при потребі в них організму. Кістковий мозок, що вміщується в довгих кістках скелету, є регулятором клітинного складу крові і реагує на зміни функціонування кісток. Пошкодження скелету викликає низку локальних та загальних реакцій, які мають суттєві наслідки для всього організму.

Мета роботи. Визначення на макро- та мікроструктурному рівнях закогномірностей перебудови міокарда, нирки, печінки і довгих кісток скелета, а також зміни їх хімічного складу за умов дії солей важких металів і малих доз радіації в експерименті у тварин.



загрузка...