Каменєв Юрій Іванович Випадок позалегеневого туберкульозу на тлі ВІЛ-інфекції
Липоводолинська центральна районна лікарня, м. Липова Долина
Основна частина.
Хворий Н, житель одного з сіл Липоводолинського району, звернувся на прийом у середині липня 2011 р. зі скаргами на періодичне підвищення температури тіла до фебрильних цифр, що супроводжувалися загальною слабкістю та іншими загальнотоксичними симптомами. Катаральні, диспепсичні та скарги іншого характеру були відсутні.
З анамнезу: раніше проживав в іншій області, деякий час приймав ін'єкційні наркотики, відбував тюремний термін за крадіжку. Хворого госпіталізували в інфекційне відділення зі скаргами на підвищення температури, слабкість, незначний сухий кашель, задишку при невеликому фізичному навантаженні. Аускультативно в правій половині грудної клітки на обмеженій ділянці мала місце крепітація.
Був виставлений попередній діагноз: позалікарняна правобічна нижньочасткова вогнищева пневмонія, але рентгенологічно вона не підтвердилася. Хворому була проведена дезінтоксикаційна та антибактеріальна терапія: бігафлон (гатифлоксацин) в/в крапельно, цефтріаксон, азимед (азитроміцин). Інтоксикація, підвищена температура зберігалися протягом трьох діб, аускультативно картина в легенях протягом 10 діб змінилася, хрипи не вислуховувались. Через 2 тижні хворий був виписаний. Клінічні, біохімічні аналізи були без відхилень, контрольна рентгенографія легенів також була у межах норми.
Проте і надалі у хворого періодично відзначалися одно-триденні підвищення температури до 39° C, яке проходило самостійно.
На початку вересня при черговому нападі гарячки хворий був госпіталізований повторно зі скаргами на підвищення температури до 40 °С, слабкість, м’язові болі. Був обстежений на малярію, проведена рентгенографія органів грудної клітки (підозрювався туберкульоз), взята, за згодою хворого, кров для дослідження на ВІЛ.
У клінічному аналізі крові при надходженні відзначався лейкоцитоз - 15,2?109/л, ШОЕ - 25 мм/год, незначний зсув лейкоцитарної формули вліво, підвищення АлАТ і АсАТ у два рази. УЗД органів черевної порожнини - виражена спленомегалія.
Хворому проводилась дезінтоксикаційна і протимікробна терапія: цефотаксим, потім амікацин, але протягом 10 днів перебування в стаціонарі у хворого відзначалася субфебрильна температура.
Після виписки зі стаціонару прийшло підтвердження з лабораторії СОЦПБС про наявність в крові хворого антитіл до ВІЛ.
Пацієнт був направлений у СОЦПБС, де з підозрою на позалегеневий туберкульоз його обстеження продовжено в обласному протитуберкульозному диспансері. Лише через півтора місяці при дослідженні видаленого пахового лімфовузла було виявлено збудника туберкульозу. Хворий протягом трьох місяців лікувався у протитуберкульозному стаціонарі. У пахвовій області, потім на шиї у нього з'являлися збільшені лімфовузли, які нагноювалися з утворенням нориць, з яких теж виділяли мікобактерії туберкульозу. В даний час хворий проходить курс АРТ та хіміотерапії.
Висновки. Даний випадок ще раз підтверджує той факт, що на тлі ВІЛ туберкульоз часто перебігає атипово. У разі відсутності ефекту від застосування антибактерійної терапії повинен у першу чергу підозрювати наявність позалегеневих форм туберкульозу.