Перш за все необхідно зауважити, що виділяють бронхоектази як супутній патологічний процес при деяких захворюваннях нижніх дихальних шляхів і бронхоектатичну хворобу. В анатомічному розумінні бронхоектази - це розширення бронхів, що може супроводжувати будь-який запальний патологічний процес у легенях. До формування бронхоектазів долучаються і беруть участь такі процеси, як часто рецидивуючі хронічні бронхіти, інтерстиціальні пневмонії, ателектази сегментів, субсегментів і часток, обмежений чи дифузний пневмосклероз, цироз різних відділів легень будь-якої поширеності. Перелічені процеси можуть мати як специфічний, так і неспецифічний характер.
Разом з тим бронхоектатична хвороба має природжений генез або розвивається внаслідок перенесених у ранньому дитинстві деяких інфекцій, які, можливо, не завжди себе проявляли клінічно. Сьогодні ми знаємо, що такі атипово та стерто перебігаючі процеси часто викликають умовно патогенні та «непатогенні» мікроби. До таких відносять мікоплазми, хламідії, токсоплазми, деякі віруси, грибки та ін. Звичайно процес розвивається на обмеженій площі легень, вражаючи один – два, інколи більше сегментів. Розвинувшись, бронхоектатичні утворення тривалий час можуть залишатись «німими», не даючи про себе знати. За різними авторами, після 15-річного віку бронхоектатична хвороба зустрічається у 13-15 осіб на 10 тис. населення. Є думка, що найчастіше процес залишається асимптомним до колонізації бронхоектазів інфекцією із верхніх дихальних шляхів. Етіологічними чинниками запалення бронхоектазів можуть виявитись різні мікроорганізми, що залежить від стану біоценозу господаря. До того часу бронхоектази себе не проявляють у широкому клінічному плані. У 25-34% хворих бронхоектази, які часто називають «сухими», періодично маніфестують кровохарканням чи кровотечею. І одні, й інші проявляються у холодні, перехідні періоди року. Іноді вони дають про себе знати після фізичного навантаження чи перегріву.
Дані клінічного обстеження можуть дещо прояснити. При аускультації майже завжди вдається віднайти «пучок» дрібно-пухирчастих чи крепітуючих хрипів, які ніколи не змінюють свого розташування. Частіше їх виявляють у ділянці середньої частки чи язиків та задньо - базальних сегментів. Але відомі випадки, коли такі зміни в бронхах виявлялись у передньому сегменті верхньої частки – С3. Ось тоді провести диференціальну діагностику виявляється значно складніше. А диференціальний ряд у такій ситуації складуть: вогнищевий туберкульоз, вогнищева пневмонія, бронхіолоальвеолярний рак, грибкові та паразитарні захворювання легень, аберантне кровопостачання легені, ендометріоз легень, якщо захворювання констатоване у осіб жіночої статі. При усіх перелічених процесах наріжним діагностичним каменем буде анамнез життя та хвороби. Відсутність контакту із туберкульозними хворими та хворими, що «тривало кашляють», відсутність відповідного професійного анамнезу допоможуть відхилити вогнищевий туберкульоз, як і вогнищеву пневмонію, відсутність дії негативних метеорологічних факторів. Стосовно грибкових та паразитарних захворювань можуть свідчити перебування у місцях крайової патології та епідемічно чи ендемічно небезпечних регіонах. Стосовно природжених аберантних кровопостачань можна судити за тривалим перебігом легеневого процесу та невідповідністю променевих знахідок у клінічній картині хвороби, особливо за відсутності явищ інтоксикації. Проти ендометріозу будуть свідчити відсутність в анамнезі акушерських та гінекологічних операцій і маніпуляцій. Про це також буде свідчити асинхронність маткових і легеневих кровотеч або відсутність часової періодичності гемаптое за наявності менопаузи будь-якого генезу.
При променевому обстеженні, частіше рентгенологічному, у двох проекціях вдається виявити деформацію легеневого малюнка у відповідних сегментах, зменшення їх у розмірі та констатувати стільниковий характер малюнка, на тлі якого спостерігаються різної щільності дрібні вогнищеві утворення, що локалізуються у проміжному просторі. При цьому спостерігається деяке зміщення межистіння у напрямку хворого гемітораксу та підйом склепіння діафрагми. Перелічені ознаки будуть свідчити проти усіх зазначених запальних процесів диференціального ряду, окрім аберантного кровопостачання легені і ендометріозу. Про розмежовувальні ознаки двох останніх процесів ми вже проговорили. Та найбільш характерними вони будуть для бронхоектатичної хвороби.
Ендоскопічне дослідження дозволить підтвердити ураження того чи іншого із сегментів за зміщенням вічка бронхів та деформацією і звуженням входу в останні. Одночасно з цим таке дослідження відкине наявність неопластичного процесу, судинні аневризматичні утворення та ендометріоз бронха і дасть можливість дослідити клінічно, мікробіологічно та цитологічно секрет бронхіального дерева.
Закінчуючи даний підрозділ зазначимо, що діагностичні помилки трапляються частіше тому, що далеко не всі лікарі пам’ятають про можливість «первинної» бронхоектатичної хвороби і про особливості обстеження таких пацієнтів. За наявності комп’ютерної томографії потреба у бронхографічному обстеженні хворих відпадає. Це незрівнянно зменшує променеве навантаження на хворого і особливо на променевого діагноста, виявляючи достатньо достовірні рентгеноморфологічні дані. З огляду на це про бронхографічне дослідження пацієнтів ми не говоримо взагалі.