Цей вид пневмонії може розвиватись як при відкритих, так і при закритих травмах грудної клітки. Перші нас не цікавлять, оскільки розвиток пневмонії при них настільки очевидний, що не потребує особливих зусиль для її встановлення. До того ж предмет нашого вивчення - «вогнищеві» легеневі процеси, а при проникаючих травмах вони у більшості випадків мають інфільтративний та подібний до нього характер.
На думку Щербатенка М.К. та Мамиляева Р.М. закрита травма, залежно від її інтенсивності, викликає зміни в легенях, які потрібно розцінювати як контузію. Дійсно, на легеневу паренхіму раптово механічно діє удар повітря, яке знаходиться у трахеобронхіальній трубці, особливо при «замкненій» голосовій щілині і закритій ротовій порожнині та удар внутрішньо-судинного «стовпа» крові, що знаходиться у малому колі кровообігу. Наведене може спричинити до змін у паренхімі від мінімальних до максимальних, інколи аж до крововиливів. За іншими авторами така травма викликає механічний забій та струс легені, при яких у перші дві доби превалюють молекулярні зміни, що супроводжуються виходом у перицелюлярний простір біологічно активних речовин та медіаторів запалення (цитокінази,протеїнази, ліпази, калікреїн, простагландини і т. ін.). Разом із цим відбувається перерозподіл електролітів між клітинним та позаклітинним простором. Наведені процеси супроводжуються конгестивною (застійною) змішаного характеру гіперемією перивазального та перицелюлярного простору, що веде до його поступової гіпергідратації. Одноразово у відповідних ділянках легень розвиваються явища автолізу, продукти якого – амінокислоти – є вибірковим травним середовищем для мікрофлори, яка у необмеженій кількості знаходиться у верхніх відділах трахеобронхіального дерева. При цьому необхідно мати на увазі перш за все непатогенну та умовно патогенну флору, яка так би мовити «дочекалась свого часу». Ось вона і починає нестримно розвиватись, викликаючи при цьому запалення, яке у більшості випадків перебігає атипово. Це стосується як суб'єктивних клінічних проявів, так і об'єктивних ознак, до яких належать температурна реакція та зміна формули крові, що спостерігається при розвитку післятравматичних ускладнень.
Скарги хворого при таких запаленнях «ніби не втекли від фізіологічного стану, але й не наздогнали патологічний». При зверненні до лікаря хворий буде робити наголос на загальній млявості, кволості та на покашлюванні чи незначному кашлі. Може відмітити болісність у тому чи іншому відділі грудної клітки. Ось тут треба не помилитись, пішовши по шляху найменшого супротиву, вирішивши зробити знімок «нібито переламаних» ребер. Найбільш правильним при цьому буде пряма оглядова рентгенографія грудної клітки. Знаходження вогнищевих чи інтерстиціальних змін у легенях з урахуванням анамнезу будуть свідчити про післятравматичну пневмонію. На початковому етапі дані рентгеноморфологічні феномени можуть бути проявом мікроателектазів та їх злиттям, а в подальшому, як зазначалось вище, внаслідок дії мікрофлори – розвитком власне пневмонії.
Клінічні дослідження крові на першому етапі можуть не виявити змін з боку білої крові, особливо у її формулі. У той же час нерідко зустрічається еритропенія, яка буває у більшості випадків проявом депонування крові, що звичайно характеризує травматичну хворобу. Рідше анемія може бути наслідком крововиливу у плевральну порожнину, межистіння та легеневу паренхіму. Для доведення тієї чи іншої версії після травми грудної клітки бажане дво –, триразове рентгенологічне дослідження у динаміці з проміжком у 2 – 3 дні. В усіх подібних випадках необхідна антибактеріальна терапія з огляду на можливу превалюючу роль умовно - патогенних мікроорганізмів. Обов’язково при лікуванні таких хворих призначають препарати реологічної та антиагрегантної дії.
Таким чином, верифікаційя травматичної (післятравматичної) пневмонії базується на анамнезі та даних динамічного рентгенологічного обстеження. Мусимо наголосити, що «не потрібно» вишукувати якусь особливу травму грудної клітки, оскільки нею може бути просте здавлення в автобусі, у підземці, чи навіть різкому повороті тіла і т.п. Відсутність змін при першому рентгенологічному дослідженні не може бути аргументом для відмови від діагнозу саме такої пневмонії. Швидше це показання для повторення рентгенологічного дослідження через 2-3 доби, а далі – все залежатиме від знахідок та клінічного перебігу процесу.