Еозинофільна пневмонія, летючий інфільтрат, хвороба (синдром) Лефлера – синоніми. Захворювання належить до патологічних процесів, в основі розвитку яких лежить алергія. Відомо, що алергени - це такі речовини, при повторній дії яких на організм розвивається реакція, яка суттєво відрізняється від звичайної. При цьому в різних органах і системах виникають специфічні для алергічних хвороб зміни, які супроводжуються розладом кровотоку з порушенням проникності судинної стінки, набряком тканин і їх інфільтрацією еозинофілами з утворенням специфічних гранульом. Про інші патофізіологічні зміни, що спостерігаються при зустрічі алергенів з антитілами, які можуть виробитись в організмі людини при контакті з алергеном, ми не говоримо, оскільки їхні клінічні прояви не є предметом нашого вивчення. Окрім повних алергенів, до розвитку наведених вище реакцій можуть призвести так звані гаптени або напівалергени. До останніх належать речовини, при попаданні яких в організм відбувається їх з'єднання з білками крові, внаслідок чого утворюються сполуки, на які організм відповідає утворенням повноцінних антитіл. При повторному контакті з гаптенами антитіла вступають з ними в реакцію, що призводить до типових алергічних відповідей.
Звичайно алергени і гаптени мають природне походження, найчастіше - рослинне. Такими буває пилок різноманітних квітів, плодових і ягідних культур. До них належать і плоди цих культур. У зв'язку з наведеним зауважимо, що у більшості випадків алергічні реакції після їх формування залишаються незмінними і мають схильність до повторень у періоди цвітіння або збирання урожаю цих культур.
Алергенами можуть стати продукти сільськогосподарського виробництва, які тривалий час зберігались у недостатньо придатних умовах, внаслідок чого відбулось їхнє запрівання чи загнивання. Алергенами є продукти життєдіяльності та виділень деяких тварин, а саме: шерсть, пух, частинки злущеного епідермісу шкіри і навіть екскременти, особливо таких птахів, як кури, качки, гуси, папуги і та ін.
Гаптенами бувають різноманітні хімічні сполуки. До них належать добрива, дезінфікуючі засоби, препарати для боротьби зі шкідниками саду і городу, протимікробні препарати, медикаменти, дезодоранти і т. п. Сьогодні бичем домашніх господарок є мийні засоби, пральні порошки. Істинно, за цивілізацію потрібно розраховуватись! Відхід від нормального життя, життя, пов'язаного з природою, тобто розрив з нею, скорочує відносини людини з природою. До того ж якість «скороченого життя» затьмарюється безліччю хвороб, про які ще півстоліття тому у більшості випадків не знали або лише здогадувались. Одним із таких захворювань є еозинофільна пневмонія.
Попадання алергенів різного типу у дихальні шляхи може призвести до розвитку синдрому Лефлера. Останній у більшості випадків має субклінічний перебіг. Із скарг можлива невмотивована слабкість, яка швидше наштовхує на думку про втому. Покашлювання трапляється не часто і може супроводжуватись виділенням мізерної кількості мокротиння канаркового кольору. Забарвлення бронхіальних виділень залежить від домішок у них зруйнованих еозинофілів. Чим більше останніх, тим інтенсивніше забарвлення. Температури практично не буває. Доволі часто зустрічаються шкірні прояви та зміни з боку слизових оболонок за типом їх набряку і гіперемії, що нагадує фарингіти, ларингіти, глосити, кон’юнктивіти аж до розвитку набряку Квінке.
При зверненні хворого до лікаря із такими чи подібними скаргами на тлі анамнезу, який виявив контакт із переліченими на початку розділу сполуками чи речовинами, особливо при проблемах, що існували внаслідок такого контакту у минулому, необхідно вдатись до клінічного дослідження крові, зробивши наголос на вивченні кількості еозинофілів. Збільшення останніх понад 10% повинно наштовхнути лікаря на думку про еозинофільний інфільтрат. Разом з тим необхідно підкреслити, що у кожного четвертого хворого на цей синдром кількість еозинофілів у периферійній крові залишається на нормальному, меншому від 4% рівні. Разом з тим важливо провести алергічні проби, які зможуть пролити світло на характер патологічного процесу.
У разі встановлення синдрому плеврального випоту необхідна плевральна пункція і дослідження аспірату на клітинний склад, відшукуючи еозинофілію.
Рентгенологічне дослідження може виявити широкий спектр променевих феноменів. Вогнищеві утворення локалізуються на прямій оглядовій рентгенограмі частіше в середньому легеневому полі, рідше – у верхніх відділах. Вогнища у деяких випадках мають середній (5- 8 мм) і великий (9-12 мм) розмір, розташовуючись на тлі повнокровної паренхіми. Про великі фокусні та інфільтративні зміни (5-15 і більше см) ми не говоримо, оскільки вони не є предметом нашої зацікавленості. У разі встановлення діагнозу еозинофільного інфільтрату призначається відповідне лікування, яке не може бути антибактеріальним! Хоча завданням даної праці не є висвітлення терапії захворювання, зауважимо, що вона повинна бути протизапальною, антигістамінною і десенсибілізуючою. Променевий контроль у таких випадках необхідно проводити через 5-6 днів. Звичайно цього терміну буває достатньо для повного розсмоктування вогнищевих утворень, що і буде підтвердженням правильно верифікованого діагнозу. Інколи, коли лікування не було достатнім, спостерігається протилежне: вогнища зливаються в один великий інфільтрат. Треба думати, що вогнищевий процес у даному випадку був початковим, а терапія – не достатньо виваженою. Отже, головною характеристикою вогнищ при еозинофільному інфільтраті є його висока динамічність у напрямку розсмоктування вогнищ або збільшення їх до розмірів фокусної чи інфільтративної тіні, за що процес і отримав назву летючого інфільтрату. Додатково наголосимо іще раз: розміри вогнищ можуть бути різноманітними. Запідозрити їх походження можливо лише при кваліфіковано зібраному анамнезі.