Мікоплазмова пневмонія звичайно уражає молодих людей, що є такою диференціальною ознакою. Межовим віком буває 5-25 років. До 50% таких пневмоній розвивається до 15-річного віку. Встановлено, що частіше мікоплазмова пневмонія зустрічається за типом епідемій, які проявляються один раз у 4 роки. Збудник достатньо контагіозний. Продромальний період триває 2-3 тижні. Звичайно клінічний перебіг захворювання характеризується на першому етапі запаленням верхніх відділів дихальних шляхів і ротоглотки: утруднене дихання, кашель із слизовим харкотинням, явища фарингіту та ларингіту, міалгії, астенія, болі у грудній клітці, лихоманка. Фізикальні дані мінімальні, поширення їх – обмежене. Рентгенологічні ознаки нагадують такі при інших атипових пневмоніях, у т.ч. і при вірусних. З іншого боку, що досить патогмонічно, променеві прояви у більшості випадків з’являються лише після 3 - х тижнів перебігу патологічного процесу. Таким чином, це у значній мірі нагадує вогнищевий туберкульоз у тих випадках, коли хворий звертається до лікаря своєчасно. Разом з тим прояви запалення у верхніх відділах дихальних шляхів та відповідний анамнез можуть допомогти клініцисту у складному процесі розмежування цих процесів.
Оскільки клінічно і рентгенологічно мікоплазмова пневмонія не має типових ознак, про що йшлося вище, верифікувати захворювання можна за допомогою мікроскопічного та культурального досліджень мокротиння. Проте у вітчизняній дійсності на сьогодні це практично неможливо. Допомагає у діагностиці захворювань встановлення специфічних антитіл класу IgM до мікоплазми за допомогою тесту ELISA. Останнім часом використовують ПЛР для встановлення ДНК мікоплазми.
Виділення неспецифічних холодових аглютинінів дозволяє у 50% хворих підтвердити участь мікоплазми у розвитку пневмонії, що дозволить вирішити питання щодо антибактеріальної терапії.