загрузка...
 
26. Хвороба легіонерів
Повернутись до змісту

26. Хвороба легіонерів

Вперше хвороба описана у легіонерів США, летальність у яких становила до 16 %. Захворювання зустрічається у різних регіонах світу з частотою 0,4 – 2,8 на 10 тис. населення. Збудник зберігається в ґрунті та воді. Поширюється захворювання головним чином аерогенним шляхом.

На відповідному етапі свого розвитку  клініко-рентгенологічно хвороба нагадує вогнищеву пневмонію чи таку ж форму туберкульозу легень. З огляду на це хворобу легіонерів і розглядаємо окремо. Окрім цього, лікування захворювання має суттєві особливості, отже, диференціальна діагностика із простою вогнищевою пневмонією (бронхопневмонією)  має велике значення.

Іншим терміном даної хвороби є легіонельозна пневмонія, що випливає із назви збудника, який викликає даний процес (Legionella pneumonia). Особливістю епідеміології захворювання є те, що збудник даної пневмонії поширюється і передається між людей через системи кондиціонерів. З огляду на це у великих містах, особливо там, де зустрічаються системи відкритого кондиціонування повітря, скажімо, у метро, існує високий ризик захворювання на легіонельозну інфекцію. Це є додатковим аргументом для виокремлення захворювання із загальної маси вогнищевих пневмоній та проведення між ними диференціальної діагностики.

Інкубаційний період хвороби короткий і продовжується від 1,5 до 10 діб. Розпочинається захворювання у більшості випадків без  продромальних явищ. Верхні дихальні шляхи при цьому в процес ніколи не втягуються, що може нагадувати вогнищевий туберкульоз. Разом з тим ця ознака відрізняє легіонельоз і від бактеріальної пневмонії. Окрім викладеного, від сухот дану хворобу відрізняє те, що вона маніфестує гостро: кволість, м’язові болі, тремтіння окремих м’язових груп і кінцівок, підвищення температури тіла до 38-40°С, незначний головний біль, деяка загальмованість.

Оскільки збудник має ендотоксини, звичайно зустрічається погіршання стану пацієнтів у процесі лікування. На висоті температурної реакції можлива діарея, яка інколи передує маніфестації хвороби.  Загальмованість нерідко супроводжується втратою просторової орієнтації. Явища інтоксикації (!) поступово підсилюються (ендотоксини !). Проявом останніх  може бути гіпоксемія і гіпоксія: часте і поверхневе дихання до 30-50 за 1 хв., ціаноз шкірних покривів. У перші  дні хвороби кашель має сухий характер і трапляється у 80-90% хворих. Лише у половини пацієнтів через декілька діб кашель стає продуктивним і може набувати гнійного характеру. У 2-3% хворих буває кровохаркання, що може нагадати вогнищевий туберкульоз. Але при останньому ніколи не буває такої високої температури та явищ інтоксикації, що супроводжуються міалгіями.

При  клінічному дослідженні крові виявляють лейкоцитоз з лімфопенією та високою ШЗЕ - 60-80 мм/год. Звичайно мають місце прояви ниркової недостатності а саме: білок у сечі, лейкоцити, еритроцити, циліндри; можлива азотемія. Інколи – печінкова недостатність.  Ні при вогнищевій бактеріальній пневмонії, ні при вогнищевому туберкульозі ці симптоми не зустрічаються.

При перкусії грудної клітки - без особливостей. При аускультації – середньо- та  дрібнопухирчасті хрипи. На початку другого тижня хвороби синусова тахікардія, яка супроводжується глухими тонами серця та систолічним шумом на верхівці. Все перелічене визначається на тлі системної гіпотензії, що є ознакою інфекційно-токсичних проявів (ендотоксин !). Таким чином, наведена клінічна картина хвороби більше нагадує крупозну пневмонію, ніж вогнищеву. Разом з тим спостерігається чітка дисоціація між клінічними проявами і рентгенологічними даними. Останні у перші дні захворювання проявляються лише підсиленням легеневого малюнка, а через декілька днів – утворенням вогнищ, що нагадують вогнищеву пневмонію. Відрізнити вогнищевий туберкульоз та бронхопневмонію від хвороби легіонерів допоможе анамнез. При легіонельозі виявляється необачливе і часто безконтрольне користування благами цивілізації (кондиціонери!). Явища інтоксикації, що проявляються змінами у дослідженні сечі допоможуть підтвердити хворобу легіонерів.

У літературі з метою підтвердження діагнозу пропонують знайти три з чотирьох наведених нижче критеріїв: 1)»вірусний» початок захворювання; 2) сухий кашель на тлі загальмованості хворого; 3) лімфопенія без нейтрофілії; 4)гіпонатриіємія. Окрім цього, можливе культуральне та серологічне дослідження крові. Найбільш достовірною є імунофлуоресценція, яка дозволяє виявити збудника у мокротинні, промивних водах та ін. Правильна і своєчасна діагностика дозволить провести регіональне лікування і уникнути можливих ускладнень.  Головне ж – не пропустити вогнищевий туберкульоз та бронхопневмонію.



загрузка...