загрузка...
 
29. Кандидоз
Повернутись до змісту

29. Кандидоз

Збудником захворювання є дріжджеподібні гриби роду Candida, кількість яких визначається 80 видами. Серед них найбільш часто, до 8%, зустрічається Candida albicans. Побудниками розвитку хвороби бувають різноманітні зовнішні і внутрішні чинники. При екзогенному впливі джерелом інфекції бувають хворі на гострі та хронічні грибкові процеси шкіри, слизових оболонок та носії інфекції. При ендогенному – зміна біоценозу в організмі хворого, за рахунок широкого, часто необґрунтованого, застосування антибіотиків,  про що йшла мова у попередніх підрозділах. Звичайно до розвитку кандидозу  веде значне послаблення чи й виснаження хворого

затяжним перебігом основного захворювання. З огляду на це кандидоз нерідко розвивається у фінальній стадії якогось тяжкого основного захворювання.

Виділяють гострі та хронічні форми кандидозу. Перші нас цікавлять відносно, оскільки  зустрічаються звичайно у дітей. Хронічні форми кандидозу супроводжують різноманітні інфекційно-запальні захворювання, що не піддаються двом-трьом курсам антибактеріальної терапії. Патогномонічними ознаками розвитку кандидозу буває характерне підсилення існувавших симптомів захворювання, а саме: збільшується слабкість, втома, кашель із помірного переходить у значний,  при цьому міняється тембр голоса, він стає сиплим, що може навести на думку про злоякісний процес у легенях з метастазами у межистіння. Кількість мокротиння збільшується у декілька разів, змінюється його характер. З’являється кровохаркання, яке нерідко переходить у легеневу кровотечу. Два останні симптоми, особливо при збільшенні кількості харкотиння, наводять на думку про задавнений або «пропущений» туберкульоз. У цій ситуації потрібно негайно доуточнити анамнез і провести ретельне мікроскопічне та культуральне дослідження мокротиння.

У ротовій порожнині при уважному огляді хворого виявляють білі грибкові нальоти, - лейкоплакії. Розвивається враження мигдаликів та глотки, що може навести на думку за гранулематоз Вегенера. Але для останнього, окрім нальотів на мигдаликах, характерні «підриті», неправильної форми «хронічні» виразки, а нерідко - супутнє враження носа і носоглотки. Біопсія цих ділянок може полегшити процес верифікації діагнозу. Клінічні дослідження крові звичайно підтверджують прогресування основного запального процесу: збільшується кількість лейкоцитів, зростає ШЗЕ, зникають еозинофіли, зменшується абсолютна і відносна кількість лімфоцитів, наростає анемія.

Рентгенологічні зміни в легенях у перший період хвороби носять характер підсиленого малюнка, набряку інтерстиція. Пізніше з’являються різного розміру вогнища, які поширюються від склепіння плеври до діафрагми та  від периферії – до кореня легені, Наявність петрифікатів у паренхимі та лімфовузлах кореня легені чи межистіння можуть оманливо націлити думку на туберкульоз. Нерідко зустрічається дисемінований характер змін, але він вимагає диференціації з іншою групою хвороб. Та про це – у належному розділі.

Вогнищеві зміни на початкових етапах кандидозу можуть нагадувати пневмонічний процес. У більшості випадків такі утворення зливаються, тоді вони стають більш схожими на системне захворювання, особливо при двобічній локалізації, а при однобічній – на центральну форму рака легень. Останнє легко відкинути шляхом бронхоскопії та томографії через серединні зрізи. Звичайно зазначені утворення, вогнищеві чи зливні, частіше локалізуються у середніх чи  нижніх відділах. Встановити їх сегментарну локалізацію допоможе бокова оглядова рентгенографія. У деякій мірі локалізація процесу допоможе відкинути туберкульоз чи, навпаки,  запідозрити, якщо зміни знаходяться у задніх відділах. При бронхоскопії знаходять білі нальоти на слизовій трахеї та бронхів, які не чітко відмежовуються від здорових ділянок, а їх контур часто має «війчастий» характер.

Отже. Орієнтиром щодо кандидозу легень буде правильно зібраний анамнез. Знайдені лейкотактії на слизовій ротовій порожнині і мигдаликів, ознаки грибкового трахеобронхіту під час бронхоскопії будуть підставою для бактеріологічного дослідження. Рентгенологічні ознаки хронічного бронхіту, які проявляються наявністю потовщених паралельних стрічок, що оточують стовп повітря у хворого з тривалим антибактеріальним анамнезом – вірогідні дані для ствердження  думки щодо існування кандидозу.

У подальшому виникають вогнищеві затемнення, які починають зливатись і утворювати інфільтрати. На відміну від інших грибкових патологічних процесів (актиномікоз, аспергільоз) при кандидозі деструктивні зміни у вогнищевих та вогнищево-інфільтративних утвореннях не спостерігаються. Окрім цього, зміни при актиномікозі  і аспергільозі локалізуються найчастіше у верхніх відділах легень.

Насамкінець для верифікації характеру хвороби вдаємось до мікроскопії. Знаходження Candida albicans у патологічному матеріалі  свідоцтво грибкового носійства. Наявність псевдоміцелію – свідоцтво кандидозної інфекції.



загрузка...