Носієм збудника захворювання, яким є гриб Cryptococcus neoformans, звичайно бувають домашні тварини: корови, коні, собаки. Але в основному криптококоз пов’язують з місцями поселення птахів та їх екскрементами. Даний мікоз вважається крайовим для Північної Америки. Основний шлях передачі збудника – аерогенний. Звичайно збудник переноситься разом із пилом.
У більшості випадків первинне локальне вогнище криптококозу – криптококома – локалізується у легеневій паренхімі. Навколо таких вогнищ утворюється желатиноподібна капсула, яка макроскопічно відрізняє їх від пневмонічних, туберкульозних, саркоїдозних, лімфогранулематозних та ін. Разом із легеневою локалізацією вогнища вибірково розміщуються у головному мозку. Ось ці типові місця локалізації процесу і визначають клінічний перебіг захворювання.
Клінічна картина криптококозу швидше характерна для будь-яких інфекційних запальних захворювань легень. На фоні температури з`являється кашель з мокротинням, кровохаркання, слабкість, що нагадує туберкульоз. Разом з цим з’являється біль у грудній клітці, що нагадує інший грибковий процес - актиномікоз. Головний біль наводить на думку про вірусну інфекцію. При поширенні грибка гематогенним шляхом він може потрапити в шкіру, м’язи, кістки, шлунково-кишковий тракт, що може нагадувати дисемінований туберкульоз або інші грибкові ураження – аспергільоз, актиномікоз, кокцидіоідомікоз. Щоб відхилити у таких випадках версію щодо можливого туберкульозу, достатньо кваліфіковано зібрати анамнез та вивчити мокротиння на наявність у ньому мікобактерій туберкульозу або відповідних грибів. Необхідно пам’ятати, що криптококоз легко ускладнює перебіг таких процесів, як лімфогранулематоз та ін., при яких тривалий час застосовують кортикостероїди. Серед інших захворювань, з якими необхідно проводити диференціальну діагностику, необхідно назвати злоякісні процеси.
Рентгенологічні зміни у вигляді вогнищ частіше локалізуються у базальних сегментах легень, що частково свідчить як проти туберкульозу, так і проти актиномікозу. А терапія ex juvantibus неспецифічними протигрибковими препаратами частіше дає позитивний результат через декілька тижнів, чого не буває при туберкульозі.
У деяких випадках вогнища зливаються і нагадують конгломеративну туберкулому та, оскільки навколо них на тлі фіброзу ніколи не відкладаються петрифікати, відрізнити криптококоз від туберкульозу вдається без зайвих зусиль, вважають деякі автори, хоча ми в цьому не дуже впевнені. Все ж додатково наголосимо, що розмежувати ці процеси допоможе відповідний анамнез і дані попередніх клінічних і лабораторних досліджень. Нечіткість зовнішніх контурів вогнищевих утворень може нагадати периферійний рак, а інколи - аденоматоз. Якщо згадати, що у хворих буває кровохаркання, відкинути туберкульоз і неоплазму стає важче. У більшості випадків криптококозу спостерігається реакція лімфатичних вузлів коренів легень, що додатково ускладнює диференціальну діагностику із неоплазмою. Часто при криптококозі уражається плевра, що знову ж таки повертає диференціально-діагностичні зусилля до туберкульозу і неоплазми.
З огляду на перелічене доцільна трансторакальна пункція з біопсією. Але при ній можлива реінплантація гриба як у інші ділянки легені, так і у м’які тканини грудної стінки. Отже, найкращим, безумовно, буде лікувально-діагностична торакотомія, особливо якщо процес відносно локальний.
Інколи процес затягується на багато місяців, а то й років, залишаючись під маскою туберкульозу або хронічної пневмонії. Не допустити до такого стану вдається лише шляхом використання запропонованих вище заходів.
З огляду на рівень сьогоднішніх міграційних процесів при проведенні диференціальної діагностики, збираючи анамнез, необхідно робити наголос на перебуванні у відповідних ендемічних зонах.
Специфічного лікування немає. Затрачений на діагностику час веде до можливої генералізації процесу із розвитком криптококозу значної кількості органів, що закінчується смертельно.