Це найбільш поширене паразитарне захворювання організму людини. Зараження звичайно відбувається оральним шляхом, коли в шлунково- кишковий тракт потрапляють яйця Ascaris lumbricoides. Особливістю паразитування гельмінта в організмі людини є двостадійність. Перша стадія характеризується звільненням яєць паразита від оболонок у кишківнику і перетворення їх у личинки. Останні проникають у стінку кишківника, а далі – у вени. По системі нижньої порожнистої вени личинки через праве серце і легеневу артерію досягають легеневих капілярів. Через стінку останніх личинки потрапляють у альвеоли, а далі через верхні дихальні шляхи і ротову порожнину знову надходять у шлунково-кишковий тракт. Другою стадією розвитку паразита є його перебування у кишківнику. Найчастіше це відбувається у петлях голодної кишки. Таким чином, перша стадія розвитку паразита має найбільше відношення до патологічних процесів, які розглядаються у даному посібнику. Патогенез патологічних змін у легені має такі етапи: інтоксикація і сенсибілізація організму, головним чином легень, продуктами життєдіяльності личинок, продуктами їх розпаду, зруйнованими частинками оболонок; механічне пошкодження судин і паренхіми легень; долучення до пошкоджених ділянок легень різноманітної супутньої мікрофлори. Наведені етапи ведуть до розвитку в легенях патоморфологічних змін різного характеру. Такими змінами можуть бути неспецифічні вогнищеві утворення, які за сприятливих умов швидко розсмоктуються. В інших випадках вогнища зливаються в інфільтрати, які можуть мати такий самий наслідок. Якщо в патогенезі захворювання превалюють алергічні компоненти – патоморфологічні зміни в легенях розвиваються за типом легеневого еозинофільного інфільтрату. При превалюванні механічного компонента та банальної інфекції процес нагадує неспецифічну пневмонію або вогнищевий чи інфільтративний туберкульоз легень.
Клінічно захворювання маніфестує непродуктивним кашлем, який нерідко супроводжується незначним кровохарканням. Температурна реакція – незначна. Хоча іноді трапляються гіперпіретичні випадки. При приєднанні вторинної мікрофлори розвивається неспецифічна бактеріальна пневмонія.
Рентгенологічно визначаються ніжні вогнищеві затемнення, які бувають менш інтенсивними, ніж при неспецифічній бронхопневмонії. Найчастіша локалізація вогнищ – справа. Контури цих утворень «розмиті», але структура – однорідна. Корені легень реагують на запальний процес незначним збільшенням лімфовузлів.
У мокротинні можливе виявлення личинок паразита та еозинофілів. Наявність таких елементів (личинки, еозинофіли) – незаперечні дані про паразитарний легеневий процес. Відсутність кислотостійких паличок у мокротинні є свідченням про неспецифічний процес. Негативний перебіг процесу – тривале збереження температури або її підвищення, збільшення мокротиння, явища інтоксикації, а ознаки неспецифічної пневмонії, яка своїм підґрунтям має даний паразитарний процес, отже, і лікування його повинне бути комбінованим.