Захворювання на даний гельмінтоз належить до крайового. Регіонами захворюваності є Південно-Східна Азія та Далекий Схід, особливо Амурська область та Примор’є. Зустрічається на Філіппінах та Соломонових островах.
Джерелом інфекції є краби, раки та вода, інфікована паразитом. Викликається гельмінтоз легеневою двовусткою Paragonimus pulmonis та іншими.
Після потрапляння у кишківник паразити перфорують його стінку, потім діафрагму, звичайно справа, і осідають у легеневій паренхімі, та інших органах, де можуть зберігатись кілька місяців, після чого розвивається запалення легені. Патогенетична дія паразита зумовлена механічним, токсичним та алергічним впливом. Велике значення має характер приєднаної вторинної інфекції.
Морфологічно у легенях виділяють 4 стадії процесу: вогнищеву, інфільтративну, кістозну, пневмосклеротичну. У клінічній картині спостерігається загальна слабкість, млявість, біль у грудній клітці та субфебрильна температура. Останнє може наштовхнути на думку про вогнищеву пневмонію, а швидше – про вогнищевий туберкульоз. Про останній може свідчити синдром плеврального випоту, який нерідко має мігруючий та двобічний характер і супроводжується пітливістю та кашлем. Кашель у перший період маніфестації захворювання носить сухий характер, а далі «зволожується», хоча мокротиння як такого практично, не буває. Разом з тим трапляються незначні кровохаркання. Особливих змін при клінічному дослідженні крові, окрім ебринофілії, не зустрічається. Разом з тим при туберкульозі, як ми вже говорили, еозинофіліїї немає. Ось цей вузлик може бути початковим діагностичним критерієм. Підкреслимо, йде мова про перший період. При дослідженні мокротиння його при сухотах значно більше, при цьому виявляються мікобактерії туберкульозу. Відсутність останніх не дає права їх відхилити. При парагонімозі в мокротинні звичайно вдається знайти яйця легеневої двовустки. Окрім цього, у мокротинні при парагонімозі визначають значну кількість еозинофілів, а при сухотах – вони зустрічаються як виняток. При підозрі на паразитарний легеневий процес доцільно дослідити на яйця двовустки і кал, оскільки паразит може персистувати і в шлунково-кишковому тракті.
Рентгенологічно процес звичайно локалізується у задніх відділах легень, що при наведеній клініці найбільше нагадує туберкульозний його характер. Залежно від стадії процесу зміни можуть суттєво відрізнятись. Вогнищеві затемнення мають різну форму, але не мають чітких зовнішніх контурів. Це зрозуміло, оскільки наступним етапом морфогенезу парагонімозу є інфільтративний процес.
Ускладненнями хвороби бувають базальний плеврит, тотальний плеврит, спонтанний пневмоторакс, перикардит, медіастиніт, легенева кровотеча.
З огляду на перелічене та локалізацію морфологічних змін у задніх відділах, що нагадує туберкульоз, диференціацію процесу необхідно проводити саме з сухотами. Рекомендується враховувати: анамнез життя, особливо попереднє місце проживання, чи туристичні поїздки в епідемічні регіони, бактеріологічне дослідження та серологічні реакції. Серед останніх необхідно зазначити реакцію непрямої гемаглютинації у титрах 1: 160 і вище.