загрузка...
 
ВСТУП
Повернутись до змісту

ВСТУП

Ефективний розвиток економіки держави неможливий без формування та повноцінного використання економічного потенціалу територій, особливо такої його складової, як фінансовий потенціал. На основі дослідження фінансового потенціалу можна отримати повну інформацію щодо сукупності фінансових ресурсів території як наявних, так і перспективних. Використовуючи дані щодо наявного фінансового потенціалу, з’являється можливість визначити оптимальний варіант розвитку фінансових відносин території – сформувати її оптимальну фінансову політику. Знання рівня, якості, динаміки фінансового потенціалу дозволяють виявляти внутрішні резерви, ширше використовувати фінансові стимули та забезпечувати більш тісний зв’язок між плановими показниками розвитку території та реальними можливостями щодо їх виконання.

У монографії фінансовий потенціал – це «матеріальна база» (сукупність наявних та потенційних фінансових ресурсів) для реалізації надбудови – фінансової політики держави (системи заздалегідь визначених заходів, форм і методів мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів державними фінансовими інститутами). При цьому фінансова політика розглядається як процес формування, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів для досягнення заздалегідь визначених цілей і завдань.

У монографії  дослідження проводиться виходячи з того, що виділення тих чи інших видів фінансової політики повинно відображати цільові орієнтири держави, ті завдання, які вирішуються її конкретними діями. Як основні види фінансової політики держави у роботі розглядаються її ключові складові: бюджетно-податкова політика, грошово-кредитна політика та політика управління державним боргом.

У зв’язку з тим, що фінансова політика в зарубіжних країнах має суттєві відмінності порівняно з вітчизняною практикою і специфічні особливості, досліджено досвід європейських країн у формуванні та реалізації фінансової політики.

У роботі наголошується, що державна фінансова політика України не розробляється і не регулюється єдиним законодавчо-нормативним актом. Більше того, як правило, відсутні й комплексні дослідження її стану з боку уповноважених органів державної влади, а, отже, на державному рівні відсутня чітко і однозначно сформульована мета та завдання щодо її реалізації. У таких умовах можна здійснювати розгляд лише окремих її видів або аналізувати фінансову політику в контексті реалізації завдань загальнодержавної економічно-соціальної політики.

Особливості впровадження державної фінансової політики автором оцінюються виходячи з трактування її сутності та, що найбільш важливо, основних складових частин: бюджетно-податкової політики, грошово-кредитної політики і політики управління державним боргом.

У монографії проведено угальнення численних варіантів структури економічного потенціалу території, що дозволило визначити його складові елементи, одним з яких є фінансовий потенціал. При цьому було запропоновано авторське визначення фінансового потенціалу території: фінансовий потенціал території – це гіпотетична можливість території залучати, створювати та використовувати фінансові ресурси з метою забезпечення її ефективного функціонування та розвитку. Це визначення є поєднанням таких ключових положень: базовою характеристикою потенціалу є «можливість»; можливість є саме гіпотетичною, тобто вона не обов’язково має бути використана; метою реалізації фінансового потенціалу території є просте та розширене відтворення (функціонування та розвиток) даної території; використання, залучення та створення ресурсів уособлюють наявні, незадіяні та нові фінансові ресурси.

За результатами дослідження виділено основні класифікаційні ознаки та види фінансового потенціалу.

Аналіз наукових праць із питань методології оцінки фінансового потенціалу дозволив виділити і ґрунтовно дослідити декілька принципово різних підходів до визначення фінансового потенціалу території: статистичний підхід або метод оцінки фінансових ресурсів, порівняльний підхід, оцінка з використанням макроекономічних показників, аналіз за допомогою спеціальних показників, регресійний аналіз, змішаний підхід. Автором також досліджено їх сутність та особливості використання.

На основі проведеного аналізу простежено динаміку зміни окремих складових і загальної величини фінансового потенціалу Сумської області, здійснено прогнозування можливої його величини в майбутньому.

У монографії запропоновано науково-методичний підхід до побудови механізму, який дозволить здійснювати розрахунки конкретних значень фінансового потенціалу територій. При цьому виокремлюються два  виміри фінансового потенціалу: валовий і чистий фінансовий потенціал. Валовий потенціал розглядається як сума потенціалів його складових частин, а чистий потенціал коригується на перехресні фінансові потоки, які виникають між його складовими частинами.

Досліджено проблеми, що виникають при оцінці фінансового потенціалу територій та пов’язані з існуванням фінансових ресурсів у межах країни, які не мають чіткого територіального походження (наприклад, обсяги золотовалютних резервів НБУ). Досліджується необхідність урахування таких особливостей при проведенні оцінки, як отримання зважених показників фінансового потенціалу. Автором також сформовано перелік показників, які свідчать про валовий фінансовий потенціал території.

Результати дослідження подано з використанням значної кількості ілюстративно-графічного матеріалу, статистичних даних щодо запровадження та реалізації фінансової політики держави і використання її фінансового потенціалу.

Монографія може бути рекомендована для фахівців у галузі фінансів і бюджетного менеджменту, а також для теоретиків і практиків місцевого самоврядування. Дослідження також буде корисним для студентів та аспірантів економічних спеціальностей, викладачів і науковців.



загрузка...