загрузка...
 
2.2.3. Визначення періоду стійкості найменшої собівартості обробки
Повернутись до змісту

2.2.3. Визначення періоду стійкості найменшої собівартості обробки

Елементи собівартості операції З (див. рис. 2.4) можна розбити на дві групи:

1) елементи собівартості, які не залежать від швидкості різання й від стійкості інструменту й можуть бути взяті постійними на одиницю виробу, наприклад, вартість матеріалу, електроенергії, витрати на внутрішньозаводський транспорт і т.д.;

2) елементи собівартості, величина яких на одиницю виробу змінюється залежно від швидкості різання й стійкості інструменту.

Змінна частина собівартості Спер, грн. може бути виражена сумою таких елементів:

,                       (2.13)

де З - заробітна плата верстатника за 1 хв (основна й додаткова з накладними витратами) та витрати, пов'язані із заміною інструменту, що затупився, і експлуатацією верстата протягом 1 хв його роботи, грн.; Се. ін – витрати, пов'язані з виготовленням і експлуатацією інструменту, грн:

 ,                             (2.14)

де Сін – вартість нового інструменту, грн; к – кількість припустимих переточувань інструменту до повного його зношування; Сзат – витрати на одне переточування інструменту, грн.

Примітка. Якщо інструмент оснащений змінними різальними елементами, що не переточуються, наприклад, змінними непереточуваними багатогранними твердосплавними пластинами, то

,                                   (2.15)

де к – кількість різальних кромок непереточуваного елемента (пластини).

Таким чином, при розрахунку Спер  враховується не лише жива праця, затрачувана на даному верстаті, але і вся сукупність витрат живої й упредметненої праці, пов'язаної з різальним інструментом.

Очевидно, що найменша собівартість обробки буде при мінімальному значенні Спер. Розділивши обидві частини рівняння (2.13) на З, одержимо

,                  (2.16)

де  являє собою витрати на виготовлення й експлуатацію інструменту, виражені у хвилинах часу роботи верстатника, хв.

Використовуючи співвідношення (2.9) і (2.11), можна (2.16) виразити через значення періоду стійкості або через час роботи верстатника (у хвилинах основного часу):

.

Для визначення умов, при яких собівартість обробки буде найменшою, візьмемо похідну за Т і прирівняємо її до нуля:

.

Розділивши обидва члени рівняння на , одержимо

.

Таким чином, період стійкості найменшої собівартості обробки

.              (2.17)

Оскільки співмножник tсм у формулі (2.12) менший співмножника  у формулі (2.17), то економічний період стійкості Те завжди більше періоду стійкості найбільшої продуктивності верстата Тмп. Період стійкості найменшої собівартості тим більше, чим дорожчий інструмент, більші витрати на його експлуатацію і час на його зміну. Тому  стійкість найменшої собівартості обробки для фасонного різця більша, ніж для прохідного або відрізного різців; для свердла більшого діаметра більша, ніж для меншого свердла; для складного зуборізального інструменту більша, ніж для простої фрези й т.д. Крім того, чим дорожчий металорізальний верстат, на якому використовується даний інструмент, тим меншим повинен бути період стійкості останнього, тому що при цьому більші витрати на експлуатацію верстата, що входять у величину З.



загрузка...