Діаграма відображень множин на екзамені має такі відмінності від діаграм оптимізаційного навчання у рамках ІЕІ-технології:
зворотний зв’язок у діаграмі не містить контурів оптимізації параметрів функціонування ІС, а призначенням оператора UЕ є регламентація екзамену;
замість оператора q вводиться оператор Р відображення бінарної вибіркової множини X?, що розпізнається, на побудоване на етапі навчання чітке розбиття ;
оператор класифікації Y утворює композицію двох операторів: оператор обчислення функції належностіY1:®F, де F – множина функцій належності, і оператор дефазифікаціїY2 : F®I|M+1|, який вибирає відповідну гіпотезу за максимальним значенням функції належності.
З урахуванням наведених відмінностей діаграма відображень множин, що застосовуються при функціонуванні ІС в режимі екзамену набирає вигляду
(2.14.1)
У діаграмі (2.14.1) оператор Ф1 відображає універсум випробувань на вибіркову множину Х, яка утворює екзаменаційну матрицю , аналогічну навчальній матриці за структурою, параметрами та процедурою формування. Алгоритми екзамену у рамках ІЕІ-технології можуть мати різну структуру залежно від розподілу реалізацій образу, що розпізнаються. Обов’язковою умовою їх реалізації є забезпечення однакових структурованості і параметрів формування як для навчальної, так і для екзаменаційної матриці.
За наявності чіткого розбиття, яке було утворено на етапі навчання, алгоритм екзамену має такі вхідні дані:
M-кількість класів, які ІС навчена розпізнавати;
-масив еталонних двійкових векторів-реалізацій образу, які визначають центри відповідних оптимальних контейнерів класів розпізнавання, побудованих на етапі навчання;
{}-масив оптимальних радіусів, побудованих на етапі навчання відповідних контейнерів;
-масив двійкових векторів-реалізацій образу, що розпізнається;
-оптимальна СКД на ознаки розпізнавання, яку визначено на етапі навчання.
За замовчуванням на практиці для бінеаризації екзаменаційної матриці приймається рівень селекції rm= 0,5.
Алгоритм екзамену у рамках ІЕІ-технології ґрунтується на аналізі значень функції належності, яка для гіперсферичного контейнера класу розпізнавання має вигляд
(2.14.2)
і обчислюється для кожної реалізації, що розпізнається.
Розглянемо кроки реалізації алгоритму екзамену при нечіткому розбитті, яке відповідає загальному випадку:
1) формування лічильника класів розпізнавання: ;
2) формування лічильника числа реалізацій, що розпізнаються: ;
3) обчислення кодової відстані ;
4) обчислення функції належності;
5) порівняння: якщо j n, то виконується крок 2, інакше – крок 6;
6) порівняння: якщо m M, то виконується крок 1, інакше – крок 7;
7) визначення класу , до якого належить реалізація образу, наприклад, за умови , де -усереднене значення функцій належності для реалізацій класу , або видача повідомлення: «Клас не визначено», якщо . Тут с-порогове значення.
Таким чином, алгоритми екзамену у рамках ІЕІ-технології є детермінованими і відрізняються незначною обчислювальною трудомісткістю, що дозволяє їх реалізовувати у реальному темпі часу. У випадку чіткого розбиття простору ознак на класи розпізнавання нечіткий алгоритм є так само працездатним, оскільки він розглядається по відношенню до чіткого алгоритму як загальний.