В особливому ряду знаходяться кулясті утворення, в основі яких лежать дермоїдні кісти. Як правило, такі утворення є результатом дисембріонального розвитку і, зрозуміло, «закладаються» у період внутрішньоутробного формування плода. Дермоїдні кісти поділяють на дермоїди, в основі яких порушення розвитку ектодерми, і тератоми, що утворюються при порушенні розвитку усіх трьох зародкових листків: ектодерми, мезодерми і ендодерми.
Вважається, що дермоїди локалізуються головним чином у середостінні. Випадків легеневих дермоїдів не описано. Проте нам вдалося спостерігати хвору 33 років, у якої при проходженні «чергового» флюорографічного обстеження у верхній частці лівої легені було виявлено затемнення інтенсивного характеру, яке мало неправильно-яйцеподібну форму, без чітких зовнішніх контурів. По зовнішньому периметру у декількох місцях визначалась інкрустація солей вапна. У центрі утворення виявлялися ділянки завапнення, які були розміщені хаотично. У хворої були скарги на покашлювання. Після 4 місяців антибактеріальної терапії з приводу інфільтративного туберкульозу «вдалося досягти розсмоктування запального процесу по периферії інфільтрату», внаслідок чого він набрав відносно чіткої форми, яка більше нагадувала туберкулому. На час нашої консультації була потреба у проведенні диференціальної діагностики між туберкуломою і деякими типами грибкових захворювань: гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз, криптококоз. Із цими хворобами дермоїд «поєднує» лише парамедіастинальне утворення. Та це «поєднання» значною мірою є формальним, оскільки явищ інтоксикації, а тим більше значної, що характерне для грибкових процесів, при дермоїдах не існує. Та анамнез допоможе остаточно визначитися, «що є що».