загрузка...
 
5 ОРГАНІЗАЦІЯ ОНКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ
Повернутись до змісту

5 ОРГАНІЗАЦІЯ ОНКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ

Організація боротьби із злоякісними новоутвореннями ? пріоритетний напрямок охорони здоров'я в Україні, оскільки ці захворювання зумовлюють 15?25% смертності у державі та 25% інвалідизації населення. Кількість онкологічних хворих у всьому світі невпинно зростає. Отже, від чіткої організації онкологічної допомоги залежить, а надалі буде залежати ще більше, якість допомоги таким хворим. В її основу покладений принцип диспансерного обслуговування населення.

Онкологічна служба має таку структуру:

Міністерство охорони здоров'я (управління онкологічною службою).

Науково-дослідний інститут раку України.

Обласні управління охорони здоров'я.

Онкологічні диспансери (обласний, міський).

Кафедра (курс) онкології.

6 Онкологічні відділення (онкологічний кабінет, оглядовий кабінет, кабінет флюорографії) у загальній лікувальній мережі.

Головною структурною ланкою онкологічної служби є онкологічний диспансер, до основних завдань якого входять розроблення стратегії і тактики онкологічної допомоги населенню та забезпечення кваліфікованої допомоги онкологічним хворим на відповідній території. Відповідно до цього на онкологічний диспансер покладаються такі функції:

– своєчасне забезпечення у повному обсязі кваліфікованою онкологічною допомогою у поліклініці і в стаціонарі дорослого та дитячого населення закріпленої території;

 – організаційно-методичне керівництво і координація діяльності усіх онкологічних закладів у регіоні;

– проведення масової санітарно-освітньої протиракової роботи серед населення регіону;

– організація і контроль за проведенням загальною лікувальною мережею профілактичних оглядів;

– організація своєчасного виявлення хворих із передпухлинними і пухлинними захворюваннями;

            – організація і проведення підготовки лікарів загальної лікувальної мережі з онкології;

            – облік хворих, аналіз захворюваності та смертності хворих на злоякісні пухлини;

            – вивчення і аналіз причин задавненості онкологічних захворювань при вперше діагностованих процесах;

            –аналіз віддалених результатів лікування.

            Таким чином, протиракова робота ? це досить розгалужена організаційна система.

Для вирішення перелічених завдань у складі онкологічного диспансеру існують організаційно-методичний відділ, поліклініка, пансіонат, багатопрофільний стаціонар із відділеннями загальної, абдомінальної, торакальної онкології, пухлин голови і шиї, онкоурології, хіміотерапії, радіології. В онкодиспансері працюють цитологічна і патогістологічна лабораторії. Функціонують ендоскопічні кабінети, спеціалізована онкологічна медико-санітарна експертна комісія (МСЕК). У кожній міській і районній поліклініці є онкологічні або оглядові кабінети. В онкокабінеті працює лікар, який відповідає за онкологічну службу у районі, проводить приймання і облік онкологічних хворих. В оглядових кабінетах приймають досвідчені лікарі-акушери, які проводять повне обстеження 2 рази на рік усіх жінок у віці понад 30 років, що звернулися у поліклініку з будь-якого приводу (візуально, пальпаторно та вагінально). При таких обстеженнях із шийки матки обов’язково беруться мазки для цитологічного дослідження. При цьому обстежуються лімфатичні вузли усіх доступних для пальпації ділянок. Обов'язково пальпаторно вивчаються молочні залози. Проводиться обов’язкове ректальне дослідження. При виявленні відхилень від норми такі хворі направляються до відповідного за фахом лікаря. Усім чоловікам після 40-річного віку хірурги чи урологи обстежують грудні залози і виконують пальцьове обстеження прямої кишки, звертаючи особливу увагу на стан передміхурової залози. При виявленні будь-яких змін таких хворих консультують урологи, а надалі ? онкологи.

Для виявлення доклінічних форм раку легень щороку проводиться обстеження всього дорослого населення у флюорографічних кабінетах.

Протиракова допомога базується на тісній взаємодії онкологічної та загальнолікувальної мережі. На загальну медичну мережу покладені такі обов'язки: а) проведення санітарно-освітньої роботи серед населення з метою профілактики і раннього виявлення злоякісних пухлин; б) проведення масових профілактичних оглядів населення для виявлення ракових і передракових захворювань; в) досконале обстеження (клінічне, лабораторне, ендоскопічне, рентгенологічне) та оздоровлення контингентів із передпухлинними процесами, які перебувають на диспансерному обліку; г) забезпечення діяльності протягом усього робочого дня оглядових кабінетів (надання устаткування, інструментарію, достатньої кількості гумових рукавичок, можливості необмежено брати мазки для цитологічних досліджень та інше); д) своєчасне виявлення пухлин вже при першому зверненні хворого, для чого необхідно підвищувати онкологічну пильність та компетентність лікарів первинної ланки; е) поглиблене обстеження хворих у стаціонарах загального профілю з метою виявлення передраку і пухлин; є) робити відмітки в історіях хвороб за проведений профілактичний огляд; ж) направляти в онкологічний диспансер хворих із виявленими пухлинами для уточнення діагнозу та проведення відповідного лікування; з) проводити симптоматичну терапію онкологічним хворим ІV групи як амбулаторно, так і у стаціонарі.

Отже, в системі протиракової роботи лікувально-профілактичні заклади загальної мережі є невід'ємним ланцюгом. Чим краще організована робота у лікувально-профілактичній мережі, яка є першим етапом онкологічної допомоги, тим частіше пухлини виявляють на ранніх стадіях, а результати лікування у спеціалізованих закладах, тобто на другому етапі онкодопомоги, бувають суттєво кращими і навпаки. Крім того, у лікарнях загального профілю проводяться загальна терапія і заходи з реабілітації хворих після оперативних втручань, променевої та хіміотерапії.

Після проведеного радикального лікування хворих спостерігають і обстежують впродовж першого року 1 раз на квартал, на другому році ? 2 рази на рік, на третьому році ? теж щоквартально, оскільки у цей період реабілітації  найчастіше виникають метастази.  На четвертий рік і пізніше ? 1?2 рази на рік.

Кожен лікар повинен чітко уявляти, що рівень надання онкологічної допомоги в регіоні свідчить не стільки про спеціалізовану онкологічну службу, тобто роботу онкологів, скільки про загальнолікувальну мережу, а саме про фаховий рівень лікарів загального профілю і вузьких спеціалістів.

Державна система реєстрації злоякісних пухлин в Україні законодавчо закріплена МОЗ Наказом № 10 від 22.01.1996 р. «Про створення національного канцер?регістру України». На вперше виявленого хворого із злоякісним процесом лікар будь-якого закладу заповнює форму № 090/о, на підставі якої хворий ставиться на облік в онкодиспансері і на нього заводиться контрольна карта?форма № о-30-6/о. До цієї ж карти вносять дані з виписки з історії хвороби онкологічного хворого № 027-1/О. Усі онкологічні заклади щорічно подають до Центру статистики МОЗ України інформацію про онкохворих за формою № о-30-6/о, що дозволяє проводити обмін інформацією між регіонами. На задавнені форми раку заповнюється 2 примірники форми № 027-2/0 «Протокол задавненості», один примірник якого залишається в історії хвороби чи амбулаторній карті, а другий ? пересилається до онкодиспансеру за місцем проживання хворого.



загрузка...