11.4 Додаткові методи обстеження хворих на онкологічні захворювання
Із першої групи методів дослідження (загальноприйняті) найбільше значення мають: клінічні дослідження крові – особлива увага приділяється анемії, відхиленням від усереднених значень окремих фракцій лейкоцитів, тромбоцитів, прискоренням ШЗЕ. При біохімічному дослідженні крові надається значення рівню білка та співвідношенню альбумінів і глобулінів, вмісту фібриногену. При дослідженні сечі приділяють увагу появі у ній еритроцитів. При копрологічних дослідженнях звертають увагу на виявлення у калі крові, неперевареної їжі, жиру і т. ін. Досліджуючи мокротиння, звертають увагу на наявність у ньому еритроцитів та клітин злоякісного новоутворення. За результатами досліджень шлункового соку звертають увагу на рівень його кислотності; при дослідженні спинномозкової рідини – на рівень у ній білка, появу еритроцитів і т. ін.
Останнім часом усе більшого значення надають імунодіагностиці, хоча на сьогодні вона залишається поза межею практичного застосування з огляду на існуючі економічні та організаційні негаразди. Все ж ці знання, безумовно, нинішнє покоління студентів уже буде застосовувати у повному обсязі на початку своєї діяльності.
Пухлиноспецифічні та пухлиноасоційовані сполуки –маркери злоякісних пухлин – можуть бути визначені як у крові, так і в інших біологічних рідинах (спинномозкова, плевральна та асцитична). Існує ряд пухлин, які з досить високою вірогідністю визначаються саме таким шляхом. Наприклад, маркером раку печінки, тератобластоми яєчка та яєчника є альфа-фітопротеїн (АФП), який визначається пробою Абелєва?Татаринова. Специфічність проби досягає 80?90%. Позитивна проба на АФП на багато місяців (6?12) може випередити клінічну симптоматику зазначених злоякісних пухлин. Збільшення концентрації хронічного гонадотропіну людини (ХГЛ) свідчить про наявність герміногенних пухлин яєчників: дисгерміном, тератобластом, хоріоепітеліом.
Рак товстого кишечника, підшлункової залози та легенів характеризує раково-ембріональний антиген (РЕА), що трапляється у 70?75% хворих. Цей самий антиген спостерігається у 50% хворих на рак грудної залози та тіла матки. Дані цифри свідчать про його незначну специфічність, що, зрозуміло, ускладнює процес диференціації. Разом із тим після оперативного видалення цих пухлин уже через декілька днів маркер зникає із крові, що ніби свідчить про надійність даного тесту. Але ж при його виявленні потрібно думати щонайменше про 4 нозологічні форми раку.
Маркером хоріонепітеліоми є хоріонічний гонадотропін (ХГ). Він визначається за наявності цієї пухлини у 100% хворих.
Маркером раку передміхурової залози є кисла фосфатаза.
Останнім часом у діагностиці онкологічних захворювань широко застосовують визначення таких пухлиноасоційованих антигенів, як СА – 125, СА – 19?9 та ін. Так, підвищення рівня СА – 125 у сироватці крові – високоспецифічне для раку яєчників, а тому й пропонується для диференціації запальних захворювань яєчників і раку останніх. Установлено, що вже через 3–6 тижнів після радикально виконаної операції ? екстирпації яєчників ? рівень СА – 125 у 8% хворих знижується до норми. У той самий час при рецидиві процесу в усіх 100% хворих спостерігають підвищення рівня СА – 125. Більше того, у 65% хворих таке підвищення рівня СА – 125 випереджає клінічні ознаки рецидиву на 6 міс.
Перспективність і практичне значення цих методів цілком зрозумілі, залишається лише втілити їх у життя, але на це потрібні час і належна економічна стабільність.