Гранули цих клітин забарвлюються як кислими, так і основними барвниками у рожево-фіолетовий колір. У крові циркулює тільки 1% всіх нейтрофілів, інші знаходяться у тканинах. Мають гранули 2 типів. Первинні гранули містять гідролітичні ферменти (кисла фосфатаза,?-глюкуронідаза, кисла протеаза, арилсульфатаза), мієлопероксидазу, лізоцим.
Вторинні гранули містять лужну фосфатазу, основні катіонні білки, фагоцитини, лактоферин, лізоцим, амінопептидазу.
Залежно від віку мають різну форму ядра. Залежно від форми ядра виділяють: юні, паличкоядерні і сегментоядерні нейтрофіли. Циркулюють у крові 4-8 годин, потім ідуть у тканини, де живуть ще 4-5 діб.
Функції нейтрофілів
Фагоцитоз. Нейтрофіли є важливою ланкою неспецифічного захисту організму. Вони першими потрапляють у вогнище інфекції або ушкодження. Нейтрофіли знешкоджують чужорідні агенти за рахунок власних ферментів і при цьому можуть гинути самі. Загиблі нейтрофіли складають основу гною.
Для характеристики фагоцитарної активності нейтрофілів використовують показники:
Процент фагоцитувальних клітин (у нормі - 68,5-99,3%).
Фагоцитарний індекс (кількість частин, що поглинає 1 клітина, у нормі - 12-23);
Виділяють у тканини бактерицидні речовини (лізосомні катіонні білки, гістони, лактоферин).
Мають противірусну дію (продукують інтерферон).
Стимулюють регенерацію тканин після ушкодження (синтезують кислі глікозаміноглікани).
Беруть участь у специфічному імунітеті, впливаючи на активність Т- і В-лімфоцитів, посилюючи продукцію антитіл.
Виділяють судиннорозширювальні речовини.
Визначають статеву належність крові. В ядрах більшості нейтрофілів жінок є навколоядерні придатки (сателіти ядра). Вважають, що в них знаходиться одна з Х-хромосом. Тому їх називають статевим хроматином (тільцями Бара). Наявність або відсутність придатків дозволяє визначити у мазках вірогідну статеву належність крові.
Механізм фагоцитозу
Фагоцитоз- це активне поглинання клітинами твердого матеріалу.
Клітини, здатні до фагоцитозу, називають фагоцитами. Розрізняють поліморфноядерні фагоцити (нейтрофіли) і мононуклеарні фагоцити (моноцити та їх похідні).
Стадії фагоцитозу:
I Стадія зближення. Фагоцит рухається у напрямку чужорідного агента (хемотаксис).
II Стадія прилипання. Взаємодія фагоцита з об'єктом фагоцитозу. Існує два механізми:
Нерецепторний: електростатична і гідрофобна взаємодія (фагоцит заряджений негативно, до нього гарно прилипають позитивні частинки).
Рецептороопосередкований. На поверхні макрофагів є рецептори до речовин-опсонінів, які здатні взаємодіяти з бактеріями.
III Стадія поглинання. Її етапи:
інвагінація мембрани фагоцита в місці контакту;
утворення фагосоми, яка містить об'єкт фагоцитозу;
утворення фаголізосоми: злиття фагосоми з лізосомами (вторинними гранулами).
IV Стадія перетравлення. Її етапи:
знешкодження бактерій - внутрішньоклітинний цитоліз за рахунок бактерицидних систем фагоцитів (мієлопероксидазної системи, яка продукує гіпохлорид іон ClO-, вільні радикали і пероксиди О3о, НО2о., ОНо., лізоциму, лактоферину, неферментних катіонних білків, молочної кислоти);
власне перетравлення - гідроліз компонентів вбитих бактерій за рахунок гідролітичних ферментів.
