загрузка...
 
Клініка.
Повернутись до змісту

Клініка.

 Гострий перебіг ДВЗ-синдрому триває години, рідко - дні. Спостерігається при шоках різної етіології, емболії передпологовими водами, передчасного відокремлення плаценти, гострому внутрішньосудинному гемолізі, ускладненнях при операціях з використанням екстракорпорального кровообігу, септицемії і багатьох інших патологічних процесах.

Підгострий перебіг ДВЗ-синдрому  продовжується дні, тижні, місяці. Може розвинутися при злоякісних новоутвореннях, мієлоїдних лейкозах, особливо при гострому промієлоцитарному лейкозі, колагенозах, алергічних васкулітах, амілоїдозі, цирозі печінки, уремії, вірусних і бактеріальних інфекціях, в акушерській практиці - при внутрішньоутробній смерті плода.

Хронічний перебіг ДВЗ-синдрому продовжується місяці і роки. Спостерігається при гігантській гемангіомі (синдромі Касабах-Мерита), масивному кавернозному переродженні судин (наприклад, у портальній системі).

Латентний перебіг проходить без клінічних проявів, діагностується лабораторно.

 Виділення клінічних форм ДВЗ-синдрому дещо схематично, тому що, наприклад, латентна форма ДВЗ, що довго проходить,  може переходити в гостру.

Клініка залежить переважно від основного захворювання і перебігу ДВЗ-синдрому. Паралельно із симптомами основного  захворювання при гострому перебігу  ДВЗ-синдрому фаза гіперкоагуляції клінічно характеризується раптовою, ніби безпричинною появою коагуляційного або змішаного шоку, колапсу, різким зниженням артеріального і центрального венозного тиску. Внаслідок блокади легеневих капілярів виникає задишка - «шокові легені». В особливо тяжких  випадках може настати смерть при симптомах гострого легеневого серця. Ураження центральної нервової системи характеризується переміжними судомами, ознаками дрібновогнищевої енцефалопатії, комою. Тривалість цієї фази буває різною при різних захворюваннях. Вона короткочасна при акушерсько-гінекологічних і хірургічних захворюваннях, більш тривала при терапевтичних і прихована при шоках. В останніх двох випадках фаза гіперкоагуляції клінічно не виявляється.

Надалі фаза гіперкоагуляції змінюється фазою гіпокоагуляції з розвитком геморагічного синдрому різного ступеня вираженості. Нерідко I фаза проходить непоміченою й увагу лікаря привертає тільки геморагічний синдром, який ускладнив той або інший процес або захворювання. Геморагічний синдром характеризується  крововиливами різної величини, екхімозами і великими гематомами або крововиливами на місцях пальпації. З'являються також кровотечі зі слизових оболонок (носові, ясневі, маткові), а у тяжких випадках масивні генералізовані геморагії, ниркові кровотечі, кровотечі із травного каналу, крововиливи у внутрішні органи, центральну нервову систему, профузні кровотечі зі статевих шляхів після пологів, кровотеча із операційної рани і проколів швів у післяопераційний період.

Як наслідок крововтрати розвивається гостра постгеморагічна анемія, ступінь якої залежить від кількості втраченої крові. Виражені також ознаки гіповолемії і метаболічних порушень, гемокоагуляційний шок трансформується в геморагічний.

Надалі внаслідок фібрин-емболізму, блокади мікроциркуляції розвиваються анатомо-функціональні порушення в органах і системах - гостра надниркова недостатність, паренхіматозна дистрофія печінки, гепаторенальна недостатність,  дрібновогнищева енцефалопатія.  Характерні зміни виявляються в нирках навіть при незначно вираженому ДВЗ-синдромі, з'являються олігурія і помірна азотемія, а при масивному ДВЗ-синдромі розвиваються кортикальний некроз і уремія.

При патогістологічному дослідженні виявляють вогнища крововиливів і некрозів в ділянці трамбованих судин, виразки травного каналу. У деяких випадках фібринні тромби виявляють тільки при мікроскопічному дослідженні. Їх можна спостерігати за допомогою спеціальноі фіксації і фарбування. Відсутність тромбів не заперечує наявності ДВСЗ-синдрому, тому що вони можуть бути лізовані внаслідок вторинного фібринолізу або протеолітичними ензимами лейкоцитів.

Клініка підгострої і хронічної форм ДВЗ-синдрому відрізняється від клініки його гострої форми. На перший план завжди виступають симптоми основного захворювання. Від основного захворювання залежить також варіабельність клінічних проявів ДВЗ-синдрому. При підгострих формах ДВЗ-синдрому швидко погіршується загальний стан хворого, часто виникає колапс, з'являються на шкірі геморагії. Такий перебіг ДВЗ-синдрому  спостерігається при інфекційних хворобах. У хворих на інші захворювання, зокрема на злоякісні пухлини, характерними клінічними симптомами є тромбози і тромбофлебіти, вони можуть бути єдиними симптомами ДВЗ-синдрому протягом тривалого часу. Розвиток фази гіпокоагуляції в таких випадках клінічно маніфестується кровоточивістю різної інтенсивності (частіше - кровотеча після екстракції зуба, після операції). Хронічні форми ДВЗ-синдрому можуть проходити латентно, використання прокоагулянтів для внутрішньосудинного зсідання в таких випадках компенсується підвищеним їх синтезом.



загрузка...