Внутрішня структура фінансової системи відображає об'єктивну сукупність фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складається зі сфер і ланок. Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин, а ланки – їх відособлену частину (див. рис. 2.1).
Внутрішня структура фінансової системи охоплює такі сфери: фінанси суб'єктів господарювання, державні фінанси, міжнародні фінанси, фінансовий ринок і деякі економісти до цієї системи відносять страхування.
Сфера фінансів суб'єктів господарювання відображає рух грошових потоків підприємств. Оскільки вони мають загальні принципи організації й методи здійснення фінансової діяльності, то ця сфера не розділяється на окремі ланки. Існують певні особливості, пов'язані з формою власності й галузевою специфікою. Однак вони не настільки істотні, щоб на їх підставі виділяти окремі ланки. Ці особливості впливають на організацію фінансових відносин, але не змінюють їх сутності.
Рисунок 2.1 – Фінансова система України за внутрішньою структурою
Сфера державних фінансів, що характеризує фінансову діяльність держави, поділяється на такі ланки: бюджет держави, державний кредит, фонди цільового призначення, фінанси державних підприємств.
Сфера міжнародних фінансів відображає перерозподільчо-обмінні відносини й централізацію ресурсів на світовому рівні. Вона складається із двох частин – міжнародних фінансових відносин і безпосередньо міжнародних фінансів. Міжнародні фінансові відносини опосередковуються через міжнародні розрахунки, які, у свою чергу, базуються на використанні двох валют і встановленні валютного курсу. Нині процеси курсоутворення, купівлі й продажу необхідних валют пов'язані з функціонуванням валютного ринку, що формує специфічну ланку міжнародних фінансів. Безпосередньо міжнародні фінанси містять дві ланки – фінанси міжнародних організацій і міжнародні фінансові установи.
Сфера фінансового ринку охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. За формою ресурсів фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і ринок капіталів. Функціонування фінансового ринку забезпечується через відповідні установи - банки, інституціональних інвесторів, фондові біржі.
Відособленою ланкою фінансової системи є страхування. Воно не належить до конкретної сфери й займає проміжне місце між мікро- і макрорівнями.
Національні фінансові системи відображають структуру фінансів окремих країн. До їх складу входять:
фінанси суб'єктів господарювання;
страхування;
державні фінанси;
внутрішні валютний і фінансовий ринки.
Світова й регіональні фінансові системи складаються із двох рівнів:
національні фінансові системи країн світу або окремого регіону;
міжнародні фінанси, які відображаються в централізованих на світовому або регіональному рівнях коштах і фінансових ресурсах.
Побудова фінансової системи виходить із необхідності вирішення таких завдань:
формування, концентрація й оптимальне розміщення достатніх для виробництва певного обсягу ВВП фінансових ресурсів;
досягнення максимальної ефективності використання наявних фінансових ресурсів - максимізація обсягів виробленого ВВП на основі вибору раціональної структури форм фінансового забезпечення;
встановлення оптимальних пропорцій розподілу й перерозподілу виробленого ВВП із метою повного забезпечення потреб громадян, підприємств, держави;
всебічне сприяння залученню всіх тимчасово вільних коштів і отриманих доходів через установи фінансового ринку на потреби фінансового забезпечення виробництва ВВП;
формування страхових фондів з метою забезпечення відшкодування втрат фінансових ресурсів і доходів і встановлення максимальних передумов для використання коштів даних фондів у кругообігу ресурсів.