Кошторисне фінансування охоплює соціально-культурну сферу, науку, управління, армію.
Суть кошторисного фінансування полягає у виділенні бюджетних асигнувань на основі спеціального розрахункового документа - кошторису доходів і видатків бюджетної установи.
У Бюджетному кодексі дається таке визначення кошторису. Кошторис – основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Визначення обсягів запитуваних коштів базується на:
показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи (оперативно-мережні показники);
нормативах витрат, у розрахунку на певний кількісний показник.
Оперативно-мережні показники розділяються на дві групи:
а) виробничі показники, що характеризують профільну діяльність даної установи (наприклад, кількість учнів у школі), які, у свою чергу, розділяються на:
вихідні – об'єктивно існуючі на даний період часу;
похідні – визначаються за певними нормами (наприклад, кількість класів у школі залежить від кількості учнів і норми граничної наповнюваності класів);
б) загальні показники, що характеризують будову бюджетної установи (наприклад, площа приміщень, кубатура будинку, санітарно-технічний устрій).
Норми видатків характеризують обсяг видатків на одну розрахункову одиницю.
Залежно від бази розрахунку розрізняють узагальнені й постатейні нормативи.
Узагальнені характеризують обсяг видатків за всіма статтями на певний виробничий показник, наприклад, норми витрат на охорону здоров'я одного мешканця.
Постатейні нормативи відображають норми видатків у розрізі окремих статей.
Нормативи поділяються:
за методом вирахування: розраховані на основі фізіологічних потреб (на харчування, освітлення, опалення й т. д.); розраховані на основі статистичних спостережень;
за характером використання: обов'язкові (встановлюються органами державної влади й управління) і факультативні (визначаються галузевими органами або бюджетними установами).
Зверніть увагу, що кошторис – це плановий документ, у ньому установлюється обсяг бюджетних асигнувань, їх постатейний і помісячний розподіл. Складання кошторису здійснюється відповідно до економічної класифікації видатків бюджету (див. питання 5 цієї теми). У кошторисі зазаначають дві великі групи видатків:
А) поточні видатки (їх код починається з одиниці, наприклад, уся група 1000, статті, що входять до неї 1120, 1160 і т.д.;
Б) капітальні видатки (їх код 2000, тобто сюди входять статті, код яких починається з 2, наприклад, 2100, 2300 і т.д.).
У процесі складання кошторису всі видатки можуть бути поділені на 2 групи. До першої належать видатки на оплату праці, планування яких здійснюється виходячи зі специфіки окремих галузей соціальної сфери. Інші (2–а група) плануються за стандартною методикою, що виходить із обсягів закупівлі товарів і послуг та діючих цін і тарифів.