Організація роботи внутрішньовиробничого транспорту

Організація роботи внутрішньовиробничого транспорту

Транспортне господарство підприємства – сукупність загальнозаводських та цехових підрозділів, що забезпечують переміщення людей та вантажів між окремими виробничими ділянками, цехами, робочими місцями та за межами підприємства.

Головна мета транспортного господарства – вчасне переміщення вантажів і людей за вказаними маршрутами з найменшими витратами на здійснення транспортування та операції по завантаженню та розвантаженню.

Склад та структура транспортного господарства підприємства залежать від наступних факторів:

особливостей продукції, що випускається підприємством;

розміру підприємства та масштабу виробництва;

галузевої приналежності підприємства;

рівня автоматизації та механізації виробничого процесу;

рівня кооперації з транспортними організаціями.

До складу транспортного господарства зазвичай входять:

транспортний відділ;

транспортний цех або цехи (цех автомобільного транспорту, цех залізничного транспорту тощо);

ремонтний цех або цехи.

Транспортний відділ, як правило, складається з наступних підрозділів:

бюро перспективного планування;

бюро технічного нормування та організації перевезень;

конструкторсько-технологічне бюро;

диспетчерське бюро;

ремонтне бюро.

До транспортних засобів належать технічні засоби, що слугують для переміщення вантажів у просторі.

Класифікація транспортних засобів:

за призначенням перевезень: зовнішній; міжцеховий; внутрішній;

за режимом роботи: перервної дії; безперервної дії;

за напрямком переміщення вантажів: горизонтальний (конвеєри, транспортери); вертикальний (ліфти); змішаний (крани); похилий (канатні дороги);

за видами транспортних засобів: автомобільний; залізничний; трубопровідний; авіаційний;

за рівнем механізації (автоматизації): автоматизований; механізований; ручний;

залежно від можливості переміщення транспортного засобу виділяють дві групи транспортних засобів: стаціонарні транспортні засоби; нестаціонарні, або пересувні, транспортні засоби.

Визначення необхідної кількості внутрішньовиробничих транспортних засобів

Потреба підприємства у транспортних засобах визначається залежно від розміру вантажопотоків та загального вантажообороту.

Вантажопотік – це кількість вантажів, що переміщуються у заданому напрямку за одиницю часу.

Вантажообмін – сума всіх вантажопотоків, що переміщуються виробничим транспортом за одиницю часу.

Для визначення загального вантажообміну на підприємстві складається шахова відомість.

Шахова відомість формується як таблиця, в рядках якої зазначені відправники вантажу, в стовпчиках – отримувачі, причому підрозділи підприємства заносяться в стовпчики в тому самому порядку, в якому вони розміщені у рядках. На перехресті однакових підрозділів ставиться знак "х" – самі собі вони нічого не відправляють і не отримують. Потім у клітини заносяться відповідні значення.

Приклад шахової відомості наведено в табл. 3.2. Шахова відомість служить основою для складання схеми вантажопотоків.

Схема вантажопотоків - графічне зображення даних шахової відомості на генеральному плані підприємства (рис 3.1). При побудові схеми треба враховувати, що товщина стрілок має бути пропорційна обсягу вантажопотоків.

Схема вантажопотоків використовується для організації вантажопотоків; проектування доріг та оптимізації роботи транспорту.

Таблиця 3.2 - Шахова відомість вантажообміну (т/місяць)

Відправники	Отримувачі				Усього
	Склад сировини та матеріалів	Механічний цех	Складальний цех	Склад готової продукції
Склад сировини та матеріалів	x	400	100	-	500
Механічний цех	-	х	350	-	350
Складальний цех	-	-	х	500	500
Склад готової продукції	-	-	-	х
Усього	-	400	450	500	1350

Інформація, що необхідна для вибору виду та розрахунку потрібної кількості транспортних засобів:

категорія, вид, вага, габарити та конфігурація вантажу;

відомості про маршрут (відстань, стан доріг, інтенсивність руху транспорту);

дані про обсяг та режим перевезень;

дані, що характеризують транспортні засоби та пристрої, що використовуються для завантаження й розвантаження;

транспортні тарифи.

 

Рисунок 3.1 - Схема вантажопотоків

Вибір та розрахунок транспортних засобів відбувається у два етапи. На першому етапі проводиться вибір виду та типу транспортного засобу й засобів механізації навантажувально-розвантажувальних робіт. Основними критеріями вибору виступають часові характеристики перевезення та якість транспортних послуг за мінімальних витрат. На другому етапі проводиться розрахунок кількості транспортних засобів.

Розрахунок транспортних засобів перервної дії робиться у такій послідовності на основі врахування добового вантажообміну:

,                                          (3.1)

де  – добовий вантажообмін при перевезенні даного виду вантажів, т/добу;  – добова продуктивність транспортного засобу, т/добу.

Добовий вантажообмін при перевезенні даного виду вантажів визначається за формулою

,                                              (3.2)

де  – річний (квартальний) вантажообмін кожного найменування вантажів, т/рік;  –кількість робочих днів у році (кварталі);  – коефіцієнт нерівномірності перевезень, розрахований по заводу в цілому.

Коефіцієнт нерівномірності перевезень по підприємству в цілому визначається за формулою

,                                              (3.3)

де  – максимальний добовий вантажообмін по заводу в цілому, т/добу;  – середньодобовий вантажообмін по підприємству в цілому, т/добу.

Середньодобовий вантажообмін по підприємству в цілому визначається за формулою

,                                             (3.4)

де  – квартальний (річний) вантажообмін, т/рік;  – кількість робочих днів у кварталі (році).

Добова продуктивність транспортного засобу визначається за формулою

,                                     (3.5)

де  – рейсова (циклова) продуктивність транспортного засобу, т/цикл;  – кількість транспортних циклів за добу, цикл/добу.

Рейсова (циклова) продуктивність транспортного засобу визначається за формулою

,                                      (3.6)

де  – номінальна вантажопідіймальність транспортного засобу, т;  – коефіцієнт використання вантажопідіймальності.

Кількість транспортних циклів за добу визначається за формулою

,                                         (3.7)

де   – добовий фонд часу роботи транспортного засобу, хв.;  - час поїздки (транспортного циклу), хв.

Час поїздки (транспортного циклу) можна визначити за формулою

,             (3.8)

де  - час пробігу з вантажем і без вантажу, хв.;  - час навантажування. хв.;  - час розвантаження, хв.

Організація роботи внутрішньозаводського транспорту

Організація роботи внутрішньозаводського транспорту включає:

вибір системи організації перевезень;

здійснення підготовчих робіт;

управління роботою транспортних та вантажопідіймальних засобів.

Вирізняють такі системи організації перевезень:

за стандартним розкладом (за умови стабільних та великих вантажопотоків);

на замовлення (епізодійна потреба у транспорті).

Підготовчі роботи у системі організації перевезень за стандартним розкладом включають:

вибір найбільш раціонального виду маршрутних перевезень (маятниковий, кільцевий, вільний тощо);

розробку графіків руху транспортних засобів;

визначення порядку проведення навантаження та розвантаження;

технічне оснащення місць навантаження та розвантаження.

Маршрути руху розробляються виходячи з умов руху транспортних засобів за твердим графіком.

Маршрут руху - це шлях просування транспортного засобу при виконанні перевезення.

Маршрути поділяють на маятникові та кільцеві.

Маятникові - це маршрути, під час яких шлях просування транспортного засобу між двома вантажними пунктами неодноразово повторюється.

Кільцевий маршрут - це просування транспортного засобу замкненим колом, яке об'єднує кількох отримувачів або постачальників.

Транспортні засоби закріплюються за визначеним маршрутом, чим забезпечується їх максимальне та рівномірне завантаження. На основі розроблених маршрутів складаються графіки руху транспортних засобів. У них вказуються час прибуття на пункти слідування та час на завантаження і розвантаження. Графіки будуються в добовому розрізі.