Питання 1. Сутність, мета та принципи Болонського процесу та основні тенденції його розвитку
Стратегічною метою Болонського процесу є створення Європейського простору вищої освіти (ЄПВО), конкурентноспроможного та привабливого як для самих європейців, так і для студентів з усіх куточків світу. ЄПВО ґрунтується на міжнародному співробітництві; він має усунути перепони та забезпечити широкий доступ до якісної вищої освіти, що базується на принципах демократії й незалежності університетів, їхньої наукової і дослідницької самостійності; активізувати мобільність студентів і науково-педагогічних кадрів; підготувати молодь до активного життя в демократичному суспільстві, закласти основи для їх професійної кар’єри й особистого розвитку.
Участь у Болонському процесі – це відповідь на спільні виклики, що стоять перед системами вищої освіти європейських країн. ЄПВО - це не єдина система вищої освіти, а об’єднання 46 національних систем, що розвиваються відповідно до спільно погоджених принципів. ЄПВО сприяє узгодженню, сумісності, порівнянності та визнанню різноманітних систем вищої освіти. Він не вимагає уніфікації змісту, технологій навчання і забезпечення якості у вищих навчальних закладах.
Основні принципи Болонського процесу щодо узгодження архітектури систем вищої освіти європейських країн було закладено у Сорбонській Декларації, яку підписали міністри Франції, Німеччини, Італії і Великої Британії у травні 1998 року. Вона була сфокусована на:
- покращенні міжнародної прозорості навчальних програм (курсів) і визнанні кваліфікацій шляхом поступового узгодження циклів підготовки (навчання) та наближення до рамки кваліфікацій ЄПВО;
- сприянні мобільності студентів, викладачів та наукових працівників;
- розробленні загальної системи ступенів - першого циклу (ступінь бакалавра) та другого циклу (ступінь магістра).
Болонська декларація, яка підписана міністрами 29 європейських країн у червні 1999 року, стала основним документом, що використовується для встановлення загальної рамки з модернізації і реформування європейської вищої освіти. З часу підписання декларації проведення реформ у вищій освіті називають Болонським процесом. У декларації було визначено такі основні цілі розвитку ЄПВО:
- прийняти систему зрозумілих і порівнянних ступенів;
- запровадити систему вищої освіти, яка ґрунтується на двох циклах;
- запровадити систему кредитів ЄКТС (Європейська кредитно-трансферна система);
- сприяти мобільності студентів, викладачів і науковців;
- сприяти європейській співпраці щодо забезпечення якості;
- сприяти європейському виміру у вищій освіті.
У травні 2001 року на Конференції міністрів європейських країн у Празі зроблено оцінку прогресу в розвитку ЄПВО, а також прийнято важливе рішення щодо створення Групи супроводу Болонського процесу (BFUG) із представників країн-підписантів і Європейської комісії та визначено стратегії подальшого розвитку Болонського процесу, а саме:
- сприяння навчанню впродовж життя;
- залучення вищих навчальних закладів та студентів;
- підвищення привабливості ЄПВО.
На Берлінській конференції міністрів європейських країн, яка відбулася у вересні 2003 року, було визначено пріоритети розвитку ЄПВО на 2005-2007 роки:
- забезпечення якості на інституційному, національному і європейському рівнях;
- початок запровадження двоциклової системи;
- визнання ступенів і періодів навчання, включаючи отримання студентами вищих навчальних закладів Додатка до диплома європейського зразка автоматично і безплатно для усіх випускників з 2005 року;
- розроблення рамки кваліфікацій ЄПВО;
- запровадження в ЄПВО докторського ступеня як третього циклу;
- сприяння тісному взаємозв’язку між ЄПВО і Європейським науковим простором (ЄНП).
У Берлінському комюніке міністри зобов’язали Групу супроводу Болонського процесу підготувати детальні звіти щодо прогресу в запровадженні проміжних пріоритетів і організації аналітичного звіту перед наступною конференцією міністрів у 2005 році.
У травні 2005 року в Бергені міністрами обговорено проміжні досягнення Болонського процесу, Групою супроводу підготовлено аналітичний звіт та визначено пріоритети розвитку ЄПВО до 2007 року:
- посилення соціального виміру і зняття перешкод для мобільності;
- запровадження стандартів і рекомендацій щодо забезпечення якості;
- запровадження національних рамок кваліфікацій;
- присвоєння та визнання спільних ступенів;
- створення можливостей для гнучких траєкторій навчання, включаючи процедури визнання попереднього навчання.
Конференція міністрів європейських країн у Лондоні, яка відбулася 17-18 травня 2007 року, означила віху в створенні першого правового органу Болонського процесу – Європейського реєстру із забезпечення якості (EQAR) відповідно до стандартів і рекомендацій Європейської асоціації із забезпечення якості (ENQA).
У Лондоні розглянуто досягнення у соціальному і глобальному вимірі Болонського процесу. Міністрами визначено подальші пріоритети розвитку ЄПВО до 2009 року:
- створення реєстру національних агенцій із забезпечення якості;
- стратегія покращання глобального виміру;
- розроблення національних планів дій щодо сприяння соціальному виміру.
Основні тенденції розвитку Болонського процесу наведено в табл. 1.1.