1. Розглянемо довільну ділянку кола постійного струму, до кінців якого прикладена різниця потенціалів , в якій діють сторонні сили, що характеризуються ЕРС . За час через кожний перетин провідника проходить заряд . Це рівносильно тому, що заряд переноситься за час із одного кінця провідника в іншій. При цьому сили електростатичного поля й сторонні сили, що діють на даній ділянці, виконують роботу
. (111.1)
Розділивши роботу на час , за яке вона виконується, отримаємо потужність, що розвивається струмом на розглянутій ділянці кола:
. (111.2)
Ця потужність може витрачатися на здійснення розглянутою ділянкою кола роботи над зовнішніми тілами (для цього ділянка повинна переміщуватись у просторі), на протікання хімічних реакцій і, нарешті, на нагрівання цієї ділянки кола.
2. У випадку, коли провідник нерухомий і хімічні перетворення в ньому не виконуються, робота струму витрачається на збільшення внутрішньої енергії провідника, у результаті чого провідник нагрівається. Прийнято говорити, що при проходженні струму в провіднику виділяється тепло. Тоді, використовуючи (111.1) та закон Ома для неоднорідної ділянки кола , отримаємо
або . (111.3)
Коли сила струму змінюється з часом, то кількість тепла, що виділяється за час , обчислюється за формулою
. (111.4)
Рисунок 111.1
Співвідношення (111.4) було встановлено експериментально Джоулем і, незалежно від нього, Ленцем і носить назву закону Джоуля-Ленца (закон Джоуля-Ленца в інтегральній формі).
3. Від формули (111.4), що визначає тепло, яке виділяється в усьому провіднику, можна перейти до виразу, що характеризує виділення тепла в малому об’ємі провідника. Виділимо в провіднику елементарний об'єм у вигляді циліндра (див. рис. 111.1). Відповідно до закону Джоуля – Ленца за час у цьому об'ємі виділиться тепло
(111.5)
( – величина елементарного об'єму, – опір провідника, – сила струму). Розділивши вираз (111.5) на і , знайдемо кількість тепла, що виділяється в одиниці об'єму в одиницю часу:
. (111.6)
Величину називають питомою тепловою потужністю струму. Формула (111.6) являє собою диференціальну форму закону Джоуля–Ленца.