Дивізійна структура управління передбачає поділ підприємства на окремі секції (дивізії), кожна з яких займається виготовленням окремих видів продукції, часто абсолютно різнорідних. Тобто, підприємство поділяється на частини-дрібніші підприємства. Як правило, такий поділ існує на великих фірмах, які, наприклад, можуть виготовляти автомобілі й комп’ютери. У цих умовах кожне утворене підприємство несе власну відповідальність за прибуток, виробництво й реалізацію своєї продукції тощо.
Структурування в таких організаціях відбувається не за функціональною, а за об’єктною (предметною) ознакою.
Дивізійна структура зумовлює децентралізацію процесів прийняття рішень, обов’язки і відповідальність делегуються на рівні керівників окремими підрозділами. Ці менеджери можуть повноцінно враховувати специфіку в організації виробництва і збуту продукції в кожному підрозділі, причому сфера контролю звужується порівняно із функціональними структурами.
Керівник організації
Секція А
Секція Б
Функціональ-ний керівник 1А
Функціональ-ний керівник 2А
Функціональ-ний керівник 1Б
Функціональ-ний керівник 2Б
виробництво
реалізація
виробництво
реалізація
виконавці
виконавці
Рисунок 5.6 – Дивізійна структура управління
Позитивні якості:
- більш міцний зв'язок виробництва із споживачами, прискорена реакція на зміни в зовнішньому середовищі;
- поліпшення координації робіт у підрозділах унаслідок підпорядкування одній особі;
- виникнення в підрозділах конкурентних переваг малих фірм.
Недоліки:
- зростання ієрархічності, вертикалі управління;
- дублювання функцій управління на різних рівнях приводить до зростання витрат на утримання управлінського апарату;