загрузка...
 
2 Класифікація видів маркетингової комунікації.
Повернутись до змісту

2 Класифікація видів маркетингової комунікації.

За строком дії маркетингові комунікації поділяють на короткострокові і довгострокові.

За періодичністю вони бувають регулярні й епізодичні.

За типом зв'язку розрізняють особистісні та неособистісні зв'язки.

За сферою діяльності розрізняють комунікації невиробничі (не стосуються процесу виробництва - особисті, побутові), виробничі та науково-дослідні, які охоплюють також аспекти освіти та підвищення квалі­фікації.

За характером відносин бувають організаційні (формальні, офіційними) і міжособистісні (неформальні) комунікації. Останні об'єднані в ознаку за характером взаємодії, що виникає поза безпосереднім зв'язком із посадо­вим становищем і здійснюється відповідно до системи особистих стосунків між працівниками.

За кількістю учасників маркетингові комунікації можуть бути класифіковані на:

однобічні (коли інформація поширюється тільки з одного джерела без подальшого обміну нею та спілкування);

двобічні (відбувається взаємний обмін інформацією між двома агентами);

багатобічні (комунікація передбачає необмежену кількість учасників).

За місцем поширення маркетингові комунікації поділяють на:

внутрішні, коли комунікаційні зв'язки циркулюють у системі одного підприємства,

зовнішні, які враховують зв'язки між підприємствами.

До основних засобів комунікаційної політики відносять:

рекламу;

СТИЗ;

персональний продаж;

пропаганда;

спонсорство.

Реклама – оплачена форма друкованої, звукової, видової інформації його якості та вироблення.

СТИЗ – засоби, що стимулюють попит.

Персональний продаж – усна презентація товару для здійснення продажу торговими агентами, продавцями або співробітниками фірми.

Пропаганда – неособисте стимулювання збуту за допомогою новин або відгуків в ЗМІ

Спонсорство – фінансова допомога, яка надається товаровиробнику або продавцю на основі угоди або без неї.



загрузка...