Виробництво монтажних робіт може бути здійснене такими способами:
господарським;
підрядним;
субпідрядним.
Пригосподарськомуспособі, монтажні роботи виконуються безпосередньо підприємством, на якому монтується устаткування. Підприємство забезпечує проведення всіх монтажних робіт робочою силою й всіма необхідними матеріалами. При господарському способі вартість монтажних робіт, як правило, підвищується й строк їх подовжується. Тому цей спосіб застосовується при невеликих обсягах монтажних робіт (зазвичай на діючому підприємстві).
Припідрядномуспособі монтажні роботи веде спеціальна монтажна організація, названа підрядником (генпідрядником). Цей спосіб є основним і забезпечує виконання всіх робіт висококваліфікованими фахівцями з використанням необхідних механізмів і спеціалізованого транспорту.
Присубпідрядномуспособі генпідрядник частину монтажних робіт передає інший спеціалізованій монтажній організації. Організація, що веде цю частину робіт, називається субпідрядником.
Під час монтажу холодильника в роботах беруть участь кілька організацій різного профілю, кожна з яких виконує роботи, що відповідають її профілю, а саме [9]:
провідна будівельна;
монтажна;
електромонтажна;
спеціалізована, що виконує теплоізоляцію, монтаж контрольно-вимірювальних приладів й засобів автоматизації тощо.
Провідна будівельна організація, що є генеральною підрядною організацією, містить підрядний договір із замовником (дирекцією споруджуваного об'єкта) на виконання всіх будівельно-монтажних робіт з об'єкта будівництва й монтажу. Всі інші організації, що беруть участь у будівництві й монтажі об'єкта, містять субпідрядний договір на виконання робіт з генеральною підрядною організацією.
Генеральна підрядна організація несе відповідальність перед замовником за своєчасне і якісне виконання всіх робіт з об'єкта, у тому числі й монтажних.
У процесі будівництва й монтажу генеральна підрядна організація сприяє організації виконання будівельно-монтажних робіт великоблочними або потоковими методами; координує діяльність всіх організацій, що беруть участь у роботах; намічає організацію попереднього централізованого виготовлення деталей трубопроводів і складання їхніх вузлів у заготівельних цехах; вивчає умови оснащення монтажної площадки, бере участь в організації робочих місць монтажних бригад.
Монтажна організація складається з таких відділів:
планового;
виробничо-технічного;
виробничо-монтажного.
Виробничо-технічний відділ монтажної організації складається з трьох основних груп:
технологічної групи;
групи проектувальників і кошторисників;
комплектувальної групи.
Технологічна група монтажної організації комплектує всю технічну й проектно-кошторисну документацію й бере участь в узгодженні проекту провадження робіт із генеральною підрядною організацією і субпідрядними організаціями, а також у розгляді й узгодженні графіків розміщення бригад будівельників, монтажників і спеціалізованих підприємств на робочих місцях при виконанні ними робіт сполученим і великоблочним методами.
Технологи монтажної ділянки беруть участь в організації передмонтажної ревізії устаткування, організують монтажну ділянку, оснащують її вантажопідіймальними механізмами й пристосуваннями, постачають електроенергією, стисненим повітрям і водою; обладнують робочі місця слюсарно- і електрозбиральними верстатами й стендами, а також стелажами для приймання й зберігання трубних заготовок; обладнують робочі місця ручними, важільними лебідками, деталями, тросами, механізованим електро- і пневмоінструментом, а також будівельними інвентарними риштованнями; забезпечують безпечну роботу бригад на робочих місцях відповідно до вимог техніки безпеки; виконують заходи пожежної безпеки на об'єкті монтажу; організовують місця відпочинку й кімнати приймання їжі та обладнують тимчасові й постійні санітарні вузли.
Група проектувальників і кошторисників монтажної організації вивчає проектно-кошторисну документацію, отриману від замовника або генерального підрядника.
Фахівці цієї групи монтажної організації беруть участь в узгодженні проекту провадження робіт об'єктів великої продуктивності; розробляють технологічні записки об'єктів малої продуктивності, технологічні карти на монтаж устаткування, беруть участь у складанні креслень на виготовлення деталей й елементів трубопроводів, металоконструкцій й ін.
Комплектувальна група фахівців здійснює комплектацію об'єкта устаткуванням заводської поставки, а також нестандартизованим устаткуванням і запірно-регулюючою арматурою, трубами, металопрокатом, ущільнювальними матеріалами й монтажними заготовками й ін.
Для проведення монтажу швидкісними методами, насамперед необхідна своєчасна підготовка монтажних робіт і правильна організація їхнього ведення.
До початку монтажних робіт необхідно провести такі заходи:
– скласти загальний графік ведення монтажних робіт й окремі графіки для бригад і ланок на монтаж кожного окремого об'єкта;
– укомплектувати бригади й спеціалізовані ланки, розподілити їх по окремих об'єктах робіт;
– підготувати й обладнати приміщення для майстерень, складів й інших служб;
– ознайомити робітників з наміченими видами робіт і провести інструктаж з питань техніки безпеки.
Значною мірою скорочують строки виконання монтажних робіт і впровадження у виробництво такі заходи:
– вивчення й впровадження нових прийомів роботи монтажників;
– впровадження механізації при ручних такелажних роботах;
– паралельне й одночасне ведення різних робіт та операцій згідно погоджених графіків;
– проведення робіт у дві й три зміни (безперервний монтаж);
– використання експлуатаційних робітників для монтажу.
Найбільше поширення в холодильній промисловості одержали методи організації виробництва монтажних робіт:Поточно-сполучений метод, послідовний метод, комплектно-блоковий метод, великоблочний метод, поточно-вузловий метод, безпідкладочний метод.
Поточно-сполучений метод. Цей метод виробництва є найбільш прогресивним й економічним, вимагає найбільш ретельної інженерно-економічної підготовки, сприяє скороченню нормативних строків тривалості будівництва (реконструкції) об'єктів. Роботи виконуються суворо за розробленим та погодженим з усіма будівельно-монтажними організаціями й замовником графіків.
Спочатку споруджують фундаменти й площадки під технологічне устаткування, монтують колони й інші конструкції. Потім установлюють у проектне положення устаткування, опорні й обслуговуючі металоконструкції й після цього обгороджують стінові конструкції. Цим методом, як правило, монтують важке устаткування.
Недоліком цього методу є додаткові витрати на захист змонтованого устаткування від ушкоджень у процесі загальнобудівельних й опоряджувальних робіт.
Послідовний метод. Даний метод застосовують при монтажі устаткування, що за технічними умовами може бути встановлено тільки в побудованих будинках і приміщеннях, а також при незначному обсязі монтажних робіт (технічному переозброєнні підприємства).
Комплектно-блоковий метод. Монтаж устаткування й трубопроводів цим методом сполучений з максимальним переносом робіт з монтажної площадки в умовах промислового виробництва (підприємства-постачальники або виробничі бази монтажних організацій). У результаті цього забезпечується поставка на будівництва агрегованого устаткування у вигляді комплектів блокових пристроїв, що включають опорні й обслуговуючі конструкції, обв'язувальні технологічні трубопроводи, елементи електричних та автоматизованих систем у межах групи машин.
Великоблочний метод. При цьому методі устаткування поставляється заводами-виробниками у вигляді транспортабельних комплектних блоків. В окремих випадках на монтажній площадці попередньо проводять укрупнювальне складання. Монтаж здійснюється шляхом встановлення окремих укрупнених блоків.
Поточно-вузловий метод. Цим методом здійснюють монтаж устаткування, що надходить із низьким ступенем заводської готовності.
Основним принципом методу є безперервне й рівномірне в часі провадження робіт, що забезпечується такими організаційно-технічними заходами: поділ технологічного процесу монтажу на складові процеси й операції; створення виробничого ритму; поділ праці між виконавцями; сполучення процесів укрупнювального складання й монтажу в просторі й часі.
Безпідкладочний метод.Монтаж устаткування цим методом здійснюється без застосування підкладок шляхом встановлення віджимних регулювальних пристроїв, вмонтованих у підстави машин, інвентарних регулювальних підкладок і спеціального пристосування, установочних гайок спеціальної конструкції.