Після монтажу, перед пуском у роботу, а також після ремонту або зупинення, що триває більше року, посудини, апарати й трубопроводи повинні пройти технічний огляд.
До складу технічного огляду посудин, апаратів і трубопроводів входять:
– зовнішній і внутрішній огляд (за наявності люків);
– пневматичні випробування на міцність;
– пневматичні випробування на щільність посудин, апаратів і трубопроводів;
– випробування на герметичність.
Для хладонових установок випробування проводять тільки на щільність через високу плинність агенту. Для знову встановлюваних посудин та апаратів, що поставляють у зібраному вигляді, і законсервованих, якщо дотримані зазначені в експлуатаційній документації умови й строки зберігання, випробування на міцність проводити не потрібно. Нові посудини й апарати випробовують на щільність і міцність повітрям або інертним газом (азотом) під тиском, зазначеним у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 – Тиск повітря (інертного газу) для випробовування на щільність та міцність
Сфера випробовувань
Тиск випробовування
(надлишковий), МПа
пробний,
на міцність
розрахун-ковий, на щільність
Сторона низького тиску установок та сторона проміжного тиску двоступінчастих установок
2,0
1,6
Сторона низького тиску для установок із температурою навколишнього (атмосферного) повітря не більше ніж 320С
1,5
1,2
Сторона високого тиску для установок із водоохолоджуваними та випарниковими конденсаторами
2,0
1,6
Сторона високого тиску для установок із конденсаторами повітряного охолодження
2,9
2,3
Сторона високого тиску для установок, що експлуатуються в умовах помірної та холодної зони при забезпеченні температури конденсації не більш, ніж 500С (за рахунок підбору обладнання)
2,5
2,0
При технічному огляді системи заборонено використовувати аміак і не рекомендується використовувати речовини HFC та HCFC типів (хладони) як середовище для випробувань. Також не можна використовувати холодильний компресор як повітряний. При випробуванні на міцність у аміачних установках для окремого апарата або ділянки трубопроводу вони повинні бути від’єднанні від інших посудин, апаратів і трубопроводів за рахунок використання міжфланцевих металевих заглушок товщиною, розрахованою на тиск вище пробного в 1,5 раза. Заглушки повинні мати прокладки з хвостовиками, що виступають за межі фланців не менше ніж на 20 мм. Використання запірної арматури замість заглушок заборонено. Місця розташування заглушок відзначають попереджувальними знаками й звільняють від людей.
Уся запірна арматура на апараті і трубопроводі повністю відкривається, сальники ущільнюються, замість регулювальних клапанів і вимірювальних пристроїв установлюються монтажні штуцери. Контрольно-вимірювальні пристрої, що не розраховані на тиск випробування – відмикають.
На аміачних і великих хладонових установках тиск при випробуванні повинен контролюватися двома манометрами, що пройшли повірку та опломбовані, однакового класу точності (не нижче 1,5), діаметром не менше 160 мм і шкалою на максимальний тиск, що дорівнює 4/3 від вимірюваного тиску. Один манометр установлюють на повітряному компресорі після запірного вентиля, інший – на апараті або трубопроводі, найбільш віддаленому від повітряного компресора.
При спільній роботі нового й раніше встановленого устаткування, коли нове має більш низький робочий тиск, тиск випробування беруть за меншим значенням.
Тиск в апаратах і трубопроводах створюється залежно від внутрішнього об’єму установки повітряним компресором або з балонів. У великих установках передбачають спеціальні лінії підведення стисненого повітря й азоту для випробування системи, у малих хладонових установках систему випробовують хладоном, але у зв'язку з обмеженнями, пов'язаними з екологічними проблемами, рекомендується замість хладону використовувати азот або повітря.
Випробування на щільність апаратів і трубопроводів проводять роздільно для сторін низького й високого тисків. Температура всередині системи й температура зовнішнього повітря для остаточних випробувань протягом не менше 3 годин повинна вирівнятися, і потім протягом не менше ніж 12 годин проводять випробування на щільність.
Зміна тиску за цей час не допускається, крім випадків, викликаних природним коливанням температури навколишнього середовища. Результат випробувань вважається позитивним за відсутності зниження тиску, видимих деформацій і розривів. Результати технічного огляду й дозвіл на введення в експлуатацію для аміачних апаратів і трубопроводів відповідальною особою вписується в паспорт.
Крім випробувань на міцність і щільність, аміачні трубопроводи разом із устаткуванням піддаються додатковим випробуванням на герметичність – після промивання й продувки системи. Тиск випробування дорівнює робочому тиску, для вакуумних трубопроводів він дорівнює 0,1 МПа, тривалість випробувань не менше 24 годин. Швидкість падіння тиску при випробуваннях не повинна перевищувати 0,2 % за одну годину.
Після пневматичних випробувань на щільність установку вакуумують і залишають під вакуумом протягом 18 годин при залишковому тиску 0,005 МПа. Тиск необхідно фіксувати щогодини, підвищення тиску допускається до 50 % за перші 6 годин, а надалі тиск повинен бути постійним. Вакуумують установку за допомогою вакуумних насосів, що приєднують шлангами до будь-якого вільного ніпеля або спеціально призначеного для даних цілей виробником устаткування штуцером. Холодильний компресор не можна використовувати для вакуумування, тому що більшість сучасних компресорів за конструктивними особливостями не призначені для цього й можуть бути ушкоджені. Рівень вакууму контролюють за вакуумметром або мановакуумметром.
Трубопроводи холодоносія й трубопроводи оборотного водопостачання повинні піддаватися гідравлічним випробуванням на міцність і щільність. Випробування проводять водою при температурі 5 – 40 °С. У зимовий час вживають заходів для запобігання замерзанню води й надійному опорожненню трубопроводів після випробувань. Систему випробовують, створюючи необхідний тиск (0,6 МПа) насосом. Розрахунковий тиск витримують 10 хвилин (випробування на міцність), потім знижують до робочого тиску й оглядають зварені шви (випробування на щільність). Після закінчення огляду тиск на 5 хвилин знову підвищують і вдруге оглядають трубопроводи.
За відсутності видимих деформацій, течій і розривів випробування вважається задовільним. Одночасне гідравлічне випробування двох трубопроводів, що лежать на одній естакаді, допускається, якщо це дозволено проектом. Відкриті баки для води й холодоносія перевіряють наповненням водою.