3.2.3 Заправлення системи маслом

3.2.3 Заправлення системи маслом

Невеликі хладонові установки надходять, як правило, заправленими маслом. Великі агрегати надходять без заправлення маслом. Для цього до штуцера в картері або маслоохолоджувачі приєднують шланг, другий кінець якого опускають у бочку або в каністру (рис. 3.3).

Масло надходить у агрегат, що знаходиться під вакуумом, тому важливо не допустити попадання повітря в систему.

Як правило, заправляють компресор до 3/4 рівня оглядового скла. Агрегати великої продуктивності доцільно заправляти через спеціально передбачену у схемі холодильної установки маслозаправну станцію, обладнану насосами, манометрами, датчиками рівня й арматурою. Холодильні масла повинні перебувати на відкритому повітрі не більше 10 хвилин, інакше вони встигають набрати вологи з повітря, що, можливо, не буде поглинена фільтром-осушувачем і замерзне в дроселюючому пристрої.

 

Рисунок 3.3 – Схема заправлення системи маслом:1 – усмоктувальний вентиль; 2,4,5 – шланг; 3 – манометровий колектор; 6 – нагнітальний вентиль; 7 – посудина з маслом

Необхідно враховувати, що масла різних фірм мають різні антикислотні добавки, тому масла не можна змішувати. Синтетичні масла, забруднені мінеральним маслом, значно гірше перемішуються з фреоном, що призводить до погіршення властивостей холодоагенту.

3.3 Обкатування компресора

Після монтажу обкатують лише аміачні компресори, хладонові обкатують на заводі-виробнику [12, 19].

Розрізняють два способи обкатування компресора: – без клапанів;

– із клапанами.