У відповідності до даної схеми необхідна кількість змійовиків з довжиною кожного не більше ніж 100 м, установлюється в котловані ґрунту або траншеї у вигляді горизонтального паралельного ряду з підключенням до розподільчого та оборотного збірного колектора. Глибина кладки знаходиться в межах 1,2 – 1,5 метра. Для виключення зростання льодяних циліндрів, що утворюються навколо підземних змійовиків, крок прокладання становить від 0,7 до 0,8 м. Кожен розсільний контур забезпечений запірним вентилем на виході з розподільчого колектора. Усі розсільні контури повинні мати однакову довжину для забезпечення рівномірності у відбиранні теплоти від ґрунту.
У верхній частині кожного розсільного змійовика повинен бути встановлений пристрій для видалення повітря як у пуско-налагоджувальних, так і в експлуатаційних умовах.
Усі розсільні трубопроводи виконують з корозієстійкого матеріалу, а їх частини, що знаходяться в помешканні та проходять через стіни будівлі, повинні бути покриті паронепроникною ізоляцією для запобігання відпотіванню.
Розсільний насос та розширювальна посудина встановлюються поза будівлею. При встановленні всередині будинку ці вузли забезпечуються паронепроникною ізоляцією для запобігання утворенню конденсату та кріоосаду.
Відстань прокладки розсільних трубопроводів від ліній водопроводу, каналів та будівель повинна становити не менше ніж 1,5 м для запобігання пошкодженням зазначених комунікацій та будівель при заморожуванні. Якщо зазначена відстань не може бути витримана, трубопроводи в цій зоні повинні бути теплоізольовані.
Підземні теплові колектори повинні встановлюватись по можливості за декілька місяців до опалювального сезону, щоб відбулася природна усадка ґрунту. Площина, що займається підземними тепловими колекторами, не повинна застосуватись, а поверхня ґрунту над ними не повинна ущільнюватись.
Заповнення системи розсільною рідиною відбувається в такій послідовності:
змішування в посудині моноетиленгліколю з водою до концентрації 25-30%;
перевірка концентрації приладом для етиленгліколю;
заповнення розсільного контуру з тиском від 2 до 2,5 бар;
видалення повітря з установки шляхом відкриття повітряника.
Не рекомендується заповнювати розсільний контур водою, а потім до нього додавати антифриз, тому що подібне змішування не забезпечить гомогенності суміші.
Для виявлення можливої недостачі або витікання розсолу в контурі в ньому встановлюють датчик падіння тиску.
В установці з підземними зондами теплообмінна система першого розсільного контуру знаходиться в свердловинах на глибині від 20 до 100 м. У більшості випадків найчастіше використовують U-подібні зонди.
Для зонда такого типу спочатку створюється свердловина з розрахунковим радіусом r1 (рис. 5.8)
Рисунок 5.8 – Переріз подвійного U-подібногозонда
У свердловину вводяться чотири труби зонда з зовнішнім діаметром dТР, виготовлені з поліетилену. Кожна пара труб на нижньому кінці з’єднана з метою утворення двох вертикальних U-подібних каналів для циркуляції розсільної рідини. Після встановлення зонда свердловина заповнюється цементно-бетонною сумішшю.
Відстань між зондами повинна становити не менше
5 мдля зменшення взаємовпливу та забезпечення повноти регенерації в літній час. При встановленні групи зондів вони повинні розміщуватись перпендикулярно до потоку ґрунтових вод.
Стосовно всіх вимог до встановлення насоса та розширювальної посудини діють ті ж самі правила, що й для підземного теплового зонда.
