Під технічним діагностуванням розуміють визначення стану (ступеня справності й працездатності) устаткування безрозбірними методами.
Діагностування може бути:
–об'єктивним, здійснюваним за допомогою контрольно-вимірювальних засобів;
–суб'єктивним, проведеним за допомогою органів почуттів виконавця за непрямими ознаками або з використанням найпростіших технічних засобів, які дозволяють лише якісно й орієнтовно оцінити стан устаткування, або на основі експертних оцінок.
Розрізняють такі види діагностики:
?функціональну– для оцінки експлуатаційно-технічного стану устаткування за його ефективністю;
?структурну– для виявлення несправних елементів устаткування й установлення характеру їхніх дефектів;
?причинну(генетичну) – у зв'язку з виниклою відмовою або виявленою несправністю;
– міцнісну– для пророкування можливого стану устаткування до певного проміжку часу або наближеного встановлення ресурсу безвідмовної роботи;
?методичну– для встановлення раціональних способів усунення несправності елементів обладнання.
Визначення дійсного стану об'єкта передбачає наявність певної сукупності послідовних операцій діагностування у вигляді обґрунтованої програми й алгоритму. При цьому методичну вірогідність результату діагностування визначає повнота вихідної інформації про стан контрольованого об'єкта, вибір показників і порядок їхньої об'єктивної оцінки при визначенні працездатності або виявленні несправностей. Імовірність зниження працездатності устаткування або його елемента в умовах експлуатації можливо визначити, об'єктивно оцінюючи лінійні зношування з’єднань і зазори в з'єднаннях, вібрації, спектральний склад та інтегрований рівень шуму.
До числа способів діагностичного контролю нормальності функціонування технологічного обладнання входять: оцінка ефективності роботи згідно з комплексом механіко-технологічних показників; визначення дійсних витрат енергії при холостому або робочому режимах і зіставлення їх з номінальними; визначення зазорів у рухомих з'єднаннях; визначення температури корпусів підшипників, ступеня нагрівання масла в редукторах, у кожухах ланцюгових і зубчастих передач; оцінка вібраційного й акустичного стану працюючого устаткування за амплітудою, швидкості й прискорення вібраційних переміщень, характеру шуму, його інтегрованого рівня й спектральному складу.
Для термічної індикації несправностей використовують так названі термоіндикаторні фарби, які залежно від температури поверхні змінюють свої кольори. Вимірювання рівня шуму здійснюють шумомірами, віброакустичну діагностику – резонансними стетоскопами. Крім результатів технічної діагностики, при оцінюванні можливого стану устаткування й розроблення заходів щодо підтримування його працездатності на необхідному рівні враховують думку висококваліфікованих операторів машин й апаратів, а також наладчиків і ремонтників.