загрузка...
 
1.9. ФСПК – засіб відбиття наукових та емпіричних знань
Повернутись до змісту

1.9. ФСПК – засіб відбиття наукових та емпіричних знань

Вихідним положенням для побудови функціонально-семантичного поля квантитативності визнається загальна референціальна співвіднесеність усіх його конституентів з кількісними показниками предметів, процесів і явищ, що  існують об’єктивно і є відбитими в людській свідомості. Складність опису ФСПК полягає у визначенні його семантичного ядра, меж  і структури. Роль центру приписується  лексико-граматичному класу числівників, граматичній категорії іменників,  комплексному ядру [4; 5; 6; 14] .

Аналіз текстів показує, що для результативного конституювання ФСПК велике значення має дослідження прагматичних аспектів, авторських інтенцій [3; 7; 8; 11; 13; 14; 16; 18]. При розгляді мовного матеріалу в тексті відокремлюються блоки суб’єкта / об’єкта, предиката, умов їхньої квантифікації. Адекватна інформація може бути отримана лише із цільних комунікативних одиниць, у яких сенс переважає над змістом.

Теоретичними передумовами цього дослідження служать положення про соціальний характер знань про кількість, про біполярний характер знань – науковий та емпіричний [2]. Наукове знання про кількість може бути отримане адресатом у процесі навчання або самонавчання із сукупності текстів, що належать до спеціальних галузей математики, точних наук,  філософії, логіки, психології й т.д. Емпіричне знання про кількість здобувається в процесі практичної (предметної й комунікативної) діяльності, воно знаходить висвітлення у мовленні. У неспеціальному мовному спілкуванні переважають так звані емпіричні когнітивні структури (далі ЕКС) [15]. Побудова глобального мовного поля кількості (МПК) вимагає відбиття в його семантичному варіанті різних видів знань. Зміст емпіричного знання про кількість не описаний настільки  докладно в спеціальній літературі, як наукове знання. Багатоваріантність його вербалізованих форм, що належать плану вираження, становить великий інтерес для когітології у цілому і дослідження ФСПК зокрема. Людством розроблені різні системи числення  щодо дискретних кількостей і різноманітні системи виміру щодо кількостей безперервних. При цьому спеціальні засоби вираження кількості дозволяють визначити його практично точно (ТК) або неточно (НТК).

Своєрідність прояву субполя HТК реалізується на синтагматичному рівні. При поясненні  розходжень словосполучень типу five chairs, many chairs, a few chairs, all the chairs, just enough chairs виникає питання співвідношення наукового й емпіричного знань при визначенні кількості в плані точного – неточного, невизначено-точного – приблизного. Контекстуальні умови впливають на реалізоване значення множинності. Досліджуючи змістову сферу НС, необхідно зазначити, що всі вони можуть співвідноситися з тією самою фактичною кількістю, що об'єктивно наявнау референтній ситуації. Розходження між ними лежать повністю у сфері когнітивно-психологічних і прагматичних передумов мовного спілкування й вимагають дослідження на синтагматичному рівні ФСПК.

Найбільш загальний зміст наукового знання про кількість укладений в одному з відомих філософських визначень Панфілова В. З. і формулюється так: «Кількісна визначеність є величина наявності чого-небудь, що внаслідок порівняння (включаючи лічбу, вимір, обчислення) може бути виражена приблизно (у формулах зі значенням «набагато  більше», «більше», «приблизно дорівнює», «менше», «набагато менше») або практично точно (у числах, рівностях)» [9, c. 76]. Формули зі значенням «більше» / «менше» наведені в цьому визначенні як способи вираження величини. Можливий, однак, й інший погляд на ієрархічну роль іменованих цими формулами кількісних відношень.

У лінгвістичній літературі спостерігається розгляд зазначених відношень як базових для ідентифікації семантичної категорії градуювання, що інтегрує з виміром і лічбою. Терміном «градуювання» Е. Сепір називає системну понятійну основу категорії кількості, її сутнісне ядро: залучення об’єкта, що квантифікується,  у відношення «більше» / «менше» [12]. На основі такого залучення комунікантами будуються різні шкали квантифікації, розподіл на які  може варіюватися залежно від мотивів того, хто пізнає, а також тих теоретичних знань і практичних можливостей, які він має. Подібний спосіб визначення кількості пов’язаний з його емпіричним пізнанням і, становлячи опозицію виміру й лічби – методами точного, наукового, об’єктивного пізнання, відбиває суб’єктивні оцінки цього знання в параметрах потреб та інтересів мовця (адресанта), що пов’язані з його практичною діяльністю.

Оскільки сприйняття здійснюється людиною, то й у номінаціях кількостей, що пізнані емпірично, позначаються узагальнені результати сприйняття. Фрагменти антропосфери є в наявності в експонентному плані кількісно-оцінних висловлень:  укр.: глибина по коліно, рос.: высотой в рост человека; нім.: Sichtweite, Horweite; англ. up to the ears. У цьому випадку КО стикаються із загальним положенням про «антропоцентричність» мови [17].

ЕКС є  наслідком такого лінгвістичного явища,  як внутрішній гіпостазис [10]. Явище внутрішнього гіпостазису, під яким розуміють внутрішньолексемну конверсію, припускає виникнення у межах лексеми варіанта з іншою субкатегоріальною характеристикою. Це явище потрібно розглядати як один із випадків прояву семантичної мікроваріативності, варіативності всередині лексеми. У результаті внутрішнього гіпостазису виникає семантико-морфологічний варіант у межах вихідної лексеми, що відрізняється від її семантичних, морфологічних, комбінаторних і прагматичних характеристик. Внутрішній гіпостазис не призводить до виникнення нової лексеми й не припускає корінної зміни її змісту. У процесі внутрішнього гіпостазису відбувається перерозподіл ознак сигніфікату: ведуча ознака, що лежить в основі сигніфікату й входить до його понятійного ядра, виявляється семантично приглушеною за рахунок висування іншої ознаки як більш актуальної для даного контексту й більш відповідної авторській інтенції: англ.: a cup of tea; oceans of time;  укр.: море бажань, до небес. В основі вибіркового характеру внутрішнього гіпостазису лежить обумовлена семантичним потенціалом вищезгаданих груп лексем можливість їхнього використання для вторинної образної номінації, метонімічної або метафоричної. Матрична лексема не містить кодифікованого варіанта зі значенням кількості (a bottle of milk, the lion’s share) або процесуальності  (to ten). У таких випадках простежується прагмастилістична інтенція мовця / адресанта, часто орієнтована на створення комічного ефекту, на досягнення ілокутивної експресивної мети, для чого використовуються фразеологічні єдності  типу англ.: beyond measure; as numberless as the sands; world of troubles; укр.: як горобців у стрісі.

Внутрішній гіпостазис є процесом, що активно проходить у сучасній англійській мові. Гіпостатичні зміни можуть мати різний ступінь стабільності, є зафіксованими словником, набуваючи узуального характеру або залишаючись у рамках оказіонального вживання. Необхідно зазначити, що кодифіковані словниками переходи по лінії розвитку квантитативності здебільшого нейтральні, їх основним функціональним призначенням є вторинна номінація. Унаслідок внутрішнього гіпостазису в іменників, наприклад, що не мають семи квантитативності, проявляється явище синкретизму (a shower of  greetings (квантитативність + номінативність)).

Не зареєстровані словниками оказіональні переходи  по лінії розвитку семи кількості, як правило, несуть прагмастилістичне навантаження. У подібних випадках ускладнюється семантична структура слова за рахунок компонентів, що несуть інформацію про емоційне сприйняття предмета, позначеного словом і його прагматичною спрямованістю (an ocean of people). Арутюнова Н. Д. [1] із цього приводу відзначає, що прагматичне значення більше, ніж дескриптивне, й підкоряється волі мовця.

Функціональне призначення внутрішнього гіпостазису може бути різним: у першу чергу – заповнення лексичних лакун шляхом економного способу вираження значення квантитативності вже наявними в арсеналі неквантитативними одиницями, а також досягнення певного стилістико-прагматичного ефекту. Соціум може відкинути або прийняти новотвір у вигляді ЕКС, закріплення якої в мові в ряді випадків не викликається потребами комунікації, але має на меті домогтися певного прагмaстилістичного ефекту. У цьому разі важливою є не  здатність подібного семантичного розвитку конкретної лексеми, але сам факт існування в мові такого живого процесу. Слова – це соціальні інструменти, об’єктивність важлива для їхнього виживання.

Зв’язок між позначенням і позначуваним у подібних випадках виявляється нестійким, хоча в ньому закладені потенції переростання в постійний зв’язок, який може бути реалізований за  виникнення потреби й остаточно стати частиною словника, що й сталося з фразеологічними одиницями з нумеральним компонентом.

Числівники (як ядро ЛСПК) належать до сильних засобів впливу на адресата, його помисли й дії. Універсальним для числівників навіть дистантних мов є їхнє використання для створення ефекту перебільшення, ірреального зображення дійсності. Пор.:

Ring out thousand years of war,  

Ring in thousand years of peace (Tennyson).

В сто сорок солнц закат пылал     (В. В. Маяковський).

Прагматична вагомість розчленованих фразеоло-гічних одиниць визначається сукупністю значень складових: forty winks – короткий сон; with one foot in a grave – на краю прірви; as thick as two thieves – закадычные друзья (АРФС, ФСУМ). Взаємодія фразеологічного контексту й нумерального компонента приводить не тільки до переосмислення числівника, але також до переміщення полілексемної одиниці з МПК у поле якісно-експресивної оцінки.

Фразеологічні одиниці з нумеральним компонентом (ФОКО) надають комунікації виразності, колоритності й тим самим сприяють кращій реалізації задумів адресанта. Експресивність цих одиниць досягається за допомогою перетинання й включення    компонентів у семантику розчленованої одиниці. У фразеологічному контексті відбувається «спустошення» значеннєвого змісту числівників. Переважне використання ФО зі спустошеним квантитативним компонентом свідчить про інтенсивний процес десемантизації числівників, про лексикалізацію полілексемних одиниць, про зростаючу експресивність останніх у міру зменшення в них семи квантитативності.

Прагматично вагоме використання  при числівниках елементів-специфікаторів типу as little as, as much as. Ці одиниці, які позиційно примикають до числівників, виражають ставлення мовця до кількісної інформації, що згадується, спонукують адресата розділити точку зору автора про кількісну градуальність (в оцінках типу «високо» / «низько», «мало» / «багато»).

He drank as little as two cups of coffee.  He drank as much as two cups of coffee  (Він випив не менше / не більше  двох чашок кави).

Апроксимація виражається і в негативних реченнях за допомогою особливої селекції й аранжування компонентів у поверхневій структурі.

It wasn’t two minutes coming down (IHT, 2007, № 35, 627). (Не пройшло й двох хвилин). They were not five feet apart when they began shooting (IHT, 2007, № 35, 576). (Вони не були й на відстані п’яти футів, коли  почали стріляти).

Прагматичну, емотивно-експресивну функцію числівники реалізують за умов десемантизації конкретного числового значення, при вираженні суб’єктивної оцінки, емоційно-вольового впливу на адресата. Благодатним ґрунтом для прагматичної функції числівників є фразеологічний контекст, у якому десемантизовані нумеральні одиниці є засобом вираження якісно-оцінних значень.

Перенесення основних акцентів на функціональний аспект КО дозволяє по-новому осмислити закономірності реалізації різних кількісних значень (відношень) у тексті,  більш адекватно моделювати ФСПК. У плані змісту поля виділяється кількісно-оцінна сфера, семантичні структури якої обумовлені прагматичними параметрами мовленнєвої діяльності адресанта. Ці структури базуються на глобальному порівнянні локально-темпоральних, тотально-партитивних і т.п. відношень. Субполе, що включає емпірична, невизначена кількість, протистоїть субполю, інтегрованому об’єктивними числовими й близькими до них формами уявлення про певну, науково пізнану кількість, що можна виразити у формулі

К1 (емпіричне знання) + К2 (наукове знання) = ФСПК

   ФСПК, що характеризується розмаїтістю форм і специфікою наповнення, унаслідок перетинання парадигматичного й синтагматичного способів репрезентації кількості об’єктивного світу, створює певний квантитативний концепт як результат емпіричного й наукового пізнання лінгвістичних і об’єктивно існуючих квантитативних характеристик навколишнього світу.



загрузка...