загрузка...
 
1.4 Еволюція концепцій і моделей
Повернутись до змісту

1.4 Еволюція концепцій і моделей

Історичні етапи розвитку та формування інформаційного суспільства.

"Техніка як вміння застосовувати знаряддя праці існує з тих пір, як існують люди…". У стародавніх культурах, особливо у західній цивілізації, механічні засоби дозволяли полегшити діяльність людини.

Проте ця техніка залишалась у тих рамках, які були порівнянні з можливостями людини, не виходили за межі її світогляду. Все змінилося з кінця ХVIII століття. Саме тоді було здійснено стрибок, що охопив всю технічну сторону життя людини в цілому.

"…Було відкрито машини – машини, що автоматично виробляють продукти споживання. Те, що раніше робив ремісник, тепер робить машина".

Так на заході почався технічний та економічний бум підприємців, під час якого попереднє ремесло зникло за невеликим винятком. Таким чином, у виникненні сучасного технічного світу брали участь розвиток науки та винахідництва. Ні одне з них не могло б самостійно створити сучасну техніку. Ці фактори діяли об'єднано.

Головна причина, яка призвела до виникнення особливої "технологічної" цивілізації сучасності і такої різкої зміни цивілізацій, криється у виникненні машин як заключної ланки між людиною і природою.

Спочатку була "перша хвиля", яку Тоффлер називає "сільськогосподарчою". Земля всюди була основою економіки, життя, політики, родинної організації. Скрізь панував простий розподіл праці та існувало декілька каст та класів. Влада була авторитарною, соціальне походження людини визначало його місце у житті. Економіка була децентралізованою: кожна община виробляла більшу частину того , у чому відчувала необхідність.

Триста років тому назад відбувся "вибух, хвилі від якого обійшли всю землю, знищуючи стародавні суспільства та народжуючи якісно нову цивілізацію". Таким вибухом була промислова революція. До середини ХХ століття сили "першої хвилі" були знищені і на землі "запанувала індустріальна цивілізація". Однак  влада її була не довгою, оскільки одночасно з нею на світ почала напливати нова хвиля , яка несла з собою нові інститути, відносини, цінності .

Цікаво, що Тоффлер бачить як рухливу силу історії науково-технічний прогрес, якому відповідає сьогодні психологія людей. Таким чином, плину історії він надає трохи механістичний відтінок, зображуючи його у вигляді постійної боротьби між наступною та теперішньою "хвилями" [71].

Довгостроковий прогноз розвитку людства, розрахований на підставі даних минулого та теперішнього розвитку світової економіки, охоплює два важливих історичних етапи. Перший етап - це сільськогосподарська революція, яка пройшла близько десяти тисяч років тому назад і фактично створила сучасну цивілізацію. Вона поширювалась по світу протягом 8 тисяч років, різко змінивши умови життя людини, але до стабільного зростання економіки не призвела.

Другим найважливішим етапом вважається "великий перехід", на якому ми перебуваємо сьогодні. Він розпочався 200 років тому, коли людей було не так багато, жили вони бідно та повністю залежали від сили природи. Цей період завершиться в наступні 200 років, коли на зміну "катастрофічному поєднанню невдач та невмілого керівництва" людство значно зросте чисельно, стане багатим та значною мірою навчиться керувати силами природи.

Цей період можна розподілити на такі 3 фази: фазу індустріальної революції, фазу суперіндустріальної (технологічної) світової економіки і фазу постіндустріальної світової економіки та світового  співтовариства.

Зниження темпів економічного зростання призвело до того, що виникають нові, неекономічні типи діяльності та інтереси. Ця фаза розвитку суспільства називається "постіндустріальною", оскільки у суспільстві знижується інтерес до промислової та сільськогосподарської діяльності (але зовсім не до товарів), тому ця фаза означає кінцевий момент епохи Великого переходу, а ймовірно, вона буде викликати постійні зміни в умовах життя людини.

"Сільськогосподарський" перехід можна виділити в окремий етап розвитку людства. Однак його періодизація нової та найновішої історії інша. Явно прослідковується принцип опосередкованості взаємодії людини та природи (через техніку – через технологію – через інформацію) з метою виробництва продукту та споживання продуктів природи.

Жодна країна ніколи не обходилась та не могла обійтись без того, щоб в ній чогось не виготовлялось. Це твердження сьогодні настільки справедливо, як і 200 років назад.   Однак деякі важливі акценти змінились. Точно так, як і раніше, центр тяжіння економіки став зміщуватись від сільського господарства до промисловості, так і сьогодні він зміщується від промисловості до інформації. І подібно до того як у кінці вісімнадцятого на початку дев'ятнадцятого століття склалась постаграрна економіка, так сьогодні технологічно передові сектори глобального суспільства переходять на стадію постіндустріальної економіки.

В аграрній економіці господарська діяльність була пов'язана переважно з виробництвом достатньої кількості продуктів харчування, а обмежуючим фактором, звичайно, була доступність гарної землі. В індустріальній економіці господарська діяльність була переважаючою у виробництві товарів, а обмежувальним фактором найчастіше був капітал. В інформаційній економіці господарська діяльність – це головним чином виробництво та застосування інформації з метою зробити всі інші форми виробництва більш ефективними, тим самим створюючи більше матеріальне багатство. Обмежувальним фактором тут є знання.

Розміщуючи економічний аспект розвитку людства, заслуговує на увагу той факт, що характеризує кожну суспільну формацію через сутність господарської діяльності та обмежувальний фактор. Можна помітити, що перехід до нової суспільної формації виникає при зміні основи господарювання чи подолання обмежувального фактору.

ХХ століття – це час, коли людство вперше за всю свою історію може серйозно подумати про добробут усіх людей. Якщо це так, то це в основному завдячуючи еволюції універсальної електронної інформаційної системи, здатної пов'язати всіх людей. Мова йде про настання інформаційного століття.

Технологія пропонує нам набагато більші інформаційні та комунікаційні ресурси, ніж коли-небудь мало людство. Ці ресурси настільки великі, що стає очевидним те, що ми входимо в нову еру – еру інформаційного століття. США – перша країна, яка здійснила перехід від аграрного суспільства до індустріального та від нього до такого суспільства, яке навіть важко однозначно визначити; зрозуміла лише одна його характеристика: головним видом його економічної діяльності стає виробництво, зберігання та поширення інформації.

Який можливий сценарій розвитку інформаційного суспільства в майбутньому? Можна помітити загальну модель змін – трикомпонентний прогресивний рух: становлення головних економічних галузей з виробництва та поширення інформації, розширення номенклатури інформаційних послуг для інших галузей промисловості та уряду, створення широкої системи інформаційних засобів на споживчому рівні.

О. Тоффлер констатує факт переходу до інформаційного суспільства у США. Він повністю погоджується з пропозицією Дайзарт та Белла про триступеневу концепцію та концентрує свою увагу на трансформаціях саме останньої, "інформаційної" стадії розвитку суспільства.

Думка про технічну революцію, яка ґрунтується на інформації, не є новою. Ще всередині шестидесятих років виявилося, що США стає постіндустріальним суспільством. Третя, промислова революція значною мірою базується на досягненнях у телекомунікаційних та інформаційних процесах. Зайнятість у сфері промисловості та будівництва залишається, як завжди, переважно без змін, у той час коли робоча сила зросла. Тенденції показують, що найбільш динамічними в минулому столітті були сфери, пов'язані з інформацією.

Автор підкреслює спільність точки зору всіх філософів, які розглядали "інформаційне суспільство" у поєднанні з сучасними змінами в суспільній ролі науково-технічної революції. Але на відміну від інших він не акцентує увагу виключно на виробничій сфері, не виключаючи з розгляду соціальний та культурний аспекти оновлення [27].



загрузка...